День, коли почалась війна вона планувала в Одесі першу генеральну репетицію нової сучасної української опери - я роблю акцент саме на слові «нової», маючи на увазі створення всього з початку - від ідеї лібрето, музики та повної сценографії. Але 24 лютого в Києві у 4-тій ранку стався вибух, знову і знову. Якийсь інший режисер почав знімати фільм за власним сценарієм.
День перший. Одеса - Київ. Київ - невідомість
Ранок, зовсім рано. Вибухи в Києві. Дуже страшно.
Стрибаю в авто та терміново повертаюсь до рідного Києва за старими батьками. Що можна зібрати за годину? Величезні корки, виїхати з Києва майже нереально, відстань на яку ти витрачав 15 хвилин ти проїжджаєш за 6 годин. Паливо закінчується, знову черги. Паніка. Так почалася війна.
День четвертий. Кордон
Трошки висипаюся в придорожньому готелі, читаю останні новини. Думки про те, що десь пару днів пересидіти та повернутись назад миттєво спливають — треба їхати далі. Бачу фото одеського оперного театру — серце Одеси, одеської Ейфелевої вежі - повністю в захисних мішках та протитанкових «і жах». Сльози. Переворот свідомості.
В робочому чаті театральної групи дивлюсь відео як чоловіки-солісти наповнюють мішки з піском для укриття усіх пам’яток міста та на холодному лютневому повітрі біля моря збирають голоси співаючи оперні арії у суміші з гімном та народними піснями. Хлопчики мої. Знову сльози. Серце рветься на частини, мучить совість — треба зберегти родину, але так хочеться залишитись там.
День десятий. Випадково в моїй долі — Швейцарія
Років 15 назад, коли стали зовсім доступні усі відео оперних театрів світу я випадково закохалася в оперний театр Лозанни, він для мене особливий. Іду за запрошенням давньої подруги. За вікном потягу Женева, озеро, зупинка — Сьон. Чому я саме тут, у Валє — питаю свою Долю, тепер я буду жити тут? Відчуття ніби ти в улоговині, нібито в дитячій колисці, тебе обійняли міцно і тобі добре, зовсім безпечно.
Більшість з моїх друзів в безперервному діалозі з собою: не гнівити Бога та дякувати що ти в безпеці, а з другого — «там» ризикують та гинуть молоді, талановиті, артисти. Тоді вихід один: робити те що ти можеш якнайкраще — моя місія говорити, розказувати, оспівувати Україну, яку багато хто не знав, не відчував. Україна зараз є щитом між всесвітнім злом та іншим нормальним світом.
Більшість моїх друзів розкидані по світу, нібито центрифугою, але я відчуваю що це все для чогось — що ми як емісари, посланці які декодують нову реальність, де війна іде наживо, але все одно не закінчується, де всі бачать страждання та знущання, але війна все одно продовжується. Розказувати про війну — не працює, закони міжнародних організацій — не працюють, або дуже затримуються.
Що треба для цього - запропонувати нову формулу, надію. Можливо це сами ми, українці, повинні це зробити? Не тільки вижити, перемогти, а ще запропонувати світу нові змісти виживання, нову формулу заради чого жити та як не повторити війну знову. Як можна зараз масово вбивати людей, чому люди вбивають людей? Жодна ідея не виправдовує масового знищення людей, жодна.
Наїжачені, закапсульовані пропагандою росіяни бояться нападу на них самих, але це - брехня, треба дістати цю інфекцію з їх голови, паркан — не вихід, вбивства — не рішення, як вилікувати цю гнійну рану свідомості, загасити вогнище зла? Швейцарія здається схожою на Україну. 26 різних кантонів, 26 областей, є гори, сільськогосподарські та індустріальні частини, багатий етнос, який робить все «смачним» — вона різна та єдина одночасно. Намагаюсь зрозуміти що допомагає всім, таким різним швейцарцям, залишатися разом?
Мушу цьому навчитися тут. Україну легко роздирали на шматки і в радянські часи — у КДБ СРСР існувало 26 спецвідділів по числу областей в яких люди отримували зарплатню за те, щоб зачищати історію та культуру України, щоб з українців робити росіян. Настав час прокинутись та згадати щось дуже важливе, свою суперсилу, зрозуміти що саме і чому хотіли знищити — згадати, зрозуміти та розказати про це світу. Як саме? Мистецтвом.
Вале - Одеса. Нова українська опера «Катерина»
Опера — це візитна картка культури кожної країни. В опері всі мистецькі компетенції мають бути на високому рівні — де довго, це дорого, це важливо. Зазвичай грають старі, перевірені часом, популярні. Переосмислюючи своє мистецьке культурне минуле створити сучасне, подієве, з урахуванням запиту сучасного глядача — амбіційна ціль.
Сюжет опери "Катерина" має в основі поему Тараса Шевченка, про жінку, котра зустріла своє кохання, повірила йому, зробила найцінніше, що може жінка — народити дитину, але була скривджена чоловіком та загинула. Поема трагічна. Чоловік — військовий, москаль, Катерина як Україна, молода жінка, молода країна.
Але в новому переосмисленні Катерина не тільки жертва, вона — героїня, яка була вірна до кінця тому чоловіку та собі, ми відчуваємо трагедію, але й гордість за її вибір, її чесність, ідентифікуючи себе, як націю, з цією жінкою. Цей культурний код, ця сила вибору жінки несе світу розуміння сутності, характеру української нації силою мистецтва.
