Шедеври мініатюрного розпису: найцікавіші факти про українську писанку

11 April, 2024

Писанку називають феноменом української культури, шедевром мініатюрного розпису, візитівкою України. Писанкарство — унікальна Великодня традиція наших предків, яка сягає коренями у прадавні часи.

Традиція продовжує своє відродження з часів здобуття Україною незалежності. Щорічно перед Великоднем жінки-берегині пишуть писанки. Ми щиро втішені тим, що одна з найвідоміших майстринь України Тетяна Коновал, авторка і редакторка книг про писанкарство, викладачка і творителька справжніх шедеврів, розповіла нам про історію, символіку, традиції писанок та писанкарства, та навіть поділилася іграми та майстер-класом розпису писанки.

Писанкарство завжди було сакральним дійством. Перед цим обрядом не можна сваритися, сперечатися і думати про погане. Вважалося, що писанка могла втратити свою магічну силу через «зле око», тому писанкарки, чекали вечора, коли настане тиша, і тоді писали писанки, іноді до глибокої ночі. У цю пору ніхто сторонній не приходив і не міг нашкодити таємничому письму. В народі кажуть: «Пора дітям спати, а нам писанки писати».

Які бувають писанки?

Народне писанкарство поширене на всій території України. Писанки бувають традиційні й нетрадиційні.

Традиційні виготовляються зі справжніх курячих яєць, різними технічними прийомами воскового розпису. У деяких районах поширена техніка капання воском з маленької свічки на яйце (капанки). В інших місцевостях побутує техніка шкрябання на фарбованому яйці гострим предметом (шкрябанки). Роблять також восковки-бісерки, печатанки. Останнім часом популярна техніка витравлення. Багато майстрів пишуть писанки з білим тлом. Звісно, варто згадати й про зафарбовування в один колір, характерне для всієї України (крашанки).

Історія і символіка писанок

Після запровадження християнства як офіційної державної релігії на Україні-Русі, стародавні свята стали збігатися з новими християнськими. Не зумівши викорінити з народних багатовікових традицій язичницький культ писанки як знака Сонця й відновлення життя, церква ввела його у святкування Великодня як символ воскресіння Христа і складна система магічних знаків була перероблена під християнську символіку.

Так символи з часом набувати нових значень, які змогли витіснити старі або співіснувати з ними. Таке накладання значень – як нашарування різних культур – робить той чи інший знак полісемантичним, утруднюючи його конкретне прочитання.

Давня символіка передається з покоління в покоління. Схожі композиції зустрічаються в різних регіонах України. Розмаїтість писанкових символів відбиває регіональні особливості. Найпоширеніші образотворчі елементи дозволяють класифікувати мотиви писанок у великі групи.

Символи Сонця

Сонце – джерело світла, тепла й життя, найдавніший писанковий символ, чоловіча енергія, початок життя. Найбільш подібним до зображення сонця є коло: коло з променями простими, хвилястими чи закрученими, чи оточене крапками. Восьмираменна зірка, теж символізує сонце — це найбільш розповсюджений писанковий символ. Ще один знак, що символізує сонце – свастика. Вона приносить добро, щастя. Триґверт (трикветр, триріг, триніг), що належить до найстаріших форм зображення сонця на писанках, зустрічається також у мистецтві трипільської культури, символізує різні трійці: народження, життя й смерть; повітря, вогонь і воду.

Вважалося, що писанка, прикрашена символами сонця, має чудодійну силу. Вона охороняє людину від хвороб і нещастя.

Символи води

Безконечник, меандри, хвилі означають повторення чи вічність. Цей знак бере початок із трипільської культури. Якщо безконечник намальований вертикально, це вуж – добрий знак, його вважали охоронцем домашнього вогнища. Нескінченна лінія по цілому яйцю – «циганські дороги». Вважалося, що чорт буде вічно блукати нею, а отже, не шкодити добрим людям. Спіраль означає розвиток життя на землі. Розпис безконечника вважають високою майстерністю писанкарки. Вода — це жіноча енергія, материнство. Без води і без вогню, як без мами і тата, не буде життя на землі.

Символи рослин

На писанках стилізованим способом зображують листя, квіти, овочі, фрукти, насіння, цілі рослини. Один із найпоширеніших рослинних символів – квітуча рослина у вазоні, що символізує дерево життя.

Дубовий лист означає силу, мужність, владу й авторитет.

Вишня, калина – символи дівочої краси, любові й щастя.

Сосонка – улюблений малюнок гуцулів, символізує довголіття,

вічну юність, щорічне відродження рослинності.

Квіти – символи дітей, виноград — мудрість та безсмертя.

Яблуні та яблука означають родючість, любов, знання і мудрість.

Пишуть на писанках також стилізовані квасольки, пшеничку, огірочки, горошок тощо. Писанки, прикрашені рослинними символами, мають силу допомагати рослинам рости й дозрівати, приносять багатий врожай і достаток.

Символи тварин

Тваринні символи мають подвійне значення: щоб власник писанки мав такі гарні якості звіра, як здоров'я, сила, витримка, і щоб його домашні тварини були здорові й плідні. Тваринні форми зображуються схематично й абстрактно. Іноді малюють тільки частини тіла тварини, що символізували цілу тварину: заячі вушка, качині шийки, курячі лапки, вовчі зуби, баранячі роги. Цілком малюють оленів, коней, риб, птахів.

Найдавніші символи тварин – птахи. Як вісники весни, вони символізують відновлення життя й природи. Навіть комахи мають місце в писанковій символіці: бджоли, метелики, жучки, павучки. Бджола символізує щиросердну чистоту. Риба приносить здоров'я, це давній символ життя та смерті, а з приходом християнства символізує самого Ісуса Христа.

Кольори в писанкарстві

Вони теж мають велике значення.

Червоний — символ життя й здоров'я. Жовтий, оранжевий символізують сонце, хліб, радість. Голубий, синій — небо і вода, що надають силу й міцність духу. Зелений — символ природи, рослинності, молодості, довголіття. Коричневий, чорний — символізують землю. Білий — чиста душа.

Фарби

Раніше фарби для писанки виготовляли з природних барвників, використовуючи різні рослини і насіння. Збирали їх заздалегідь (влітку та восени), освячували в церквах і мали напоготові перед Великоднем. Жовту фарбу отримували з гілочок чи кори дикої яблуні; зелену — з пролісків, насіння з чорного соняшника, барвінкового листя; червону дуже рідко робили в домашніх умовах з рогу оленя, або сандалового дерева: коричневу фарбу отримували з бруньок вільхи, ліщини, кори дуба, листя кінського каштана; чорну готували з чорнильних горішків дуба.

Сучасні писанкарі купують готові фарби, але старовинні рецепти виготовлення рослинних барвників теж не забувають.

Традиції використання писанок

Українці вірили, що яйце – це не тільки джерело життя, родючості землі, багатства, але й захисний засіб від усяких нещасть стихійного характеру. Тому освячені на Великдень писанки й крашанки отримують додаткову силу та стають оберегами протягом цілого року від Великодня до Великодня.

Писанками-видутками прикрашали будинок: їх вішали під іконами, а також робили голубів з видуток. До яйця кріпили хвіст і крила з паперу, а голову ліпили з воску або тіста.

Писанками поздоровляли з Великоднем. В перші святкові дні люди мали при собі писанку. Існувала традиція, кому яку писанку можна було дарувати: дітям – писанки зі світлими кольорами, хлопцям і дівчатам - із червоним тлом, сонячними знаками,

господарям дарували «сорококлинки», «спіралі». Людям похилого віку — писанки з темним тлом.

Раніше під час великодніх молодіжних забав хлопці ловили дівчат біля церкви й забирали в них хустки, а дівчата вимінювали їх на писанки. Відкуповувалися писанками й від обливання водою. Відкрито дарувати хлопцю писанку не можна було, але якщо дівчина це зробила, вона мріє, щоб хлопець її посватав. Старші люди ходили на могили «христосуватися» з померлими — розбивали варену крашанку об хрест і, приказуючи: «Христос воскрес!», потім закопували її в могилу, або кришили на могилі з вірою, що родичі прилетять у вигляді птахів і все з'їдять.

Писанка захищала не тільки людину, але й свійських тварин. Щоб худоба була здорова, господар проводив крашанкою по спині кожній тварині, малюючи хрест зі словами «Христос воскрес!».

Потім давав яйце на корм худобі. Іноді писанки-видутки вішали в хліві для охорони тварин. Освячену писанку закопували в городі, вішали на гілки фруктових дерев, просили високого врожаю у Всевишнього.

У святковий день влаштовували забави з крашанками.

Гра «Сонечко»

Ставали в коло, клали яйце на землю. Розверталися і робили в різні боки 10 кроків. Потім потрібно пройти цю відстань із заплющеними очима, щоб знайти свою писанку. Якщо «заблукав», має віддати свою крашанку.

Гра «Ковзанка»

З похилого місця котять яйця, намагаючись потрапити своєю крашанкою в чужу, збиваючи її. Потрапиш – забереш чужу крашанку. Не зіб’єш — свою віддаси.

Гра «Навбитки»

Необхідно тримати крашанку догори носиком і бити іншу зі зворотного боку, чия крашанка розіб'ється з обох боків, той програв і віддає яйце переможцю.

Послідовність роботи над писанкою

Традиційна воскова техніка за допомогою писачка — широко розповсюджена.

Щоб писанка вийшла багатобарвною, поступово закривають воском відповідні кольорові елементи, зберігаючи послідовність кольорів від світлого до темного.