Есма народилася в Узбекистані, куди в 1944 році її родина була депортована разом з усім кримськотатарським народом внаслідок злочинної політики радянської влади. У 90-их роках її родина змогла повернутися на рідну землю в Крим, а після окупації півострова у 2014 році Есма з сім'єю переїхала до Києва.
Нині Есма Аджієва є активною громадською діячкою, засновницею та головою громадської організації АЛЕМ, яка вже більше десяти років займається вивченням, збереженням та популяризацією культурної спадщини свого народу, а також інтеграцією кримськотатарської культури в український культурний простір на материковій частині України.
Її діяльність направду глобальна, оскільки спрямована не лише на збереження кримськотатарської спадщини, а задавання трендів культурної дипломатії для усієї України, що має неабияке значення для налагодження зв'язків з людьми в різних країнах світу.
Тож ми щиро раді, що мали нагоду поспілкуватися з пані Есмою про надважливі для нас усіх речі.
Ви починали свою діяльність у медичній сфері, а потім зосередились на збереженні та відновленні культурної спадщини кримських татар. Це два зовсім різні напрямки, як ви прийшли до цього важливого повороту у своїй професійній діяльності?
Я заснувала громадську організацію АЛЄМ у 2009 році ще в Криму, де наша команда активно працювала над удосконаленням надання медичної допомоги вагітним та жінкам з дітьми із вразливих груп населення у рамках міжнародних проєктів. Ця діяльність органічно перепліталася з моєю основною професією, адже я працювала лікарем акушером-гінекологом, а згодом гінекологом-ендокринологом. З часом я координувала Українсько-Швейцарську програму «Здоров’я матері та дитини» в Автономній Республіці Крим. Це був надзвичайно активний період моєї роботи з більш ніж 20 пологовими будинками в Криму, під час якого ми здійснювали перинатальний аудит — систематичний критичний аналіз якості допомоги матерям та новонародженим, а також рівня надання медичних послуг у пологових закладах. Ми проводили навчання медичного персоналу на основі результатів цього аналізу, що допомагало підвищувати якість медичної допомоги.
Перехід від медицини до збереження культурної спадщини здається кардинальною зміною, але для мене це був природний шлях. У Криму я працювала лікарем і водночас займалася міжнародними проєктами, які поліпшували систему медичної допомоги для жінок і дітей. Ця діяльність була спрямована на захист життя, здоров'я та майбутнього, а також впровадження високих стандартів роботи у цій галузі.
У 2014 році ми з родиною змушені були залишити все і переїхати до Києва. Цей переїзд став для мене переломним моментом, що спонукав до глибокого усвідомлення та переосмислення життєвих пріоритетів. Я зрозуміла, що зараз найбільший виклик для мого народу — збереження власної культури, мови та ідентичності. Це теж про майбутнє, тільки в іншому вимірі. Тому я зосередилася на культурних ініціативах, які допомагають не просто зберігати нашу спадщину, а й інтегрувати її в загальноукраїнський та світовий культурний простір. Це стало моєю новою місією. З того часу наша організація активно працює над популяризацією кримськотатарської культури, збереженням мови та традицій через культурні проєкти та освітні програми. І у цій сфері мій досвід управління й менеджменту великими проєктами став дуже актуальним.
Пані Есма за десять років здобула потужний досвід у сфері культурних та освітніх проєктів, спрямованих на розробку стратегій збереження нематеріальної культурної спадщини. Вона розпочала свою діяльність на національному рівні, а згодом перейшла до міжнародних ініціатив, ставши експерткою у сфері культурної спадщини. За цей час працювала радницею Міністра культури України (2016–2019), заступницею голови Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України (2019–2022), експерткою Українського культурного фонду з 2020 року, а з 2024 року є експерткою від України в міжурядовому комітеті ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини.
Есма Аджієва також є ініціаторкою ідеї створення секції «Кримськотатарська гуманітаристика» в Малій академії наук України, яка об'єднує юних дослідників за цією темою з різних регіонів України, а також готує педагогів для роботи з темами історії й культури кримських татар.
Окрім того, вона є авторкою документів для внесення чотирьох елементів культури кримських татар до Національного переліку елементів НКС, інвентарю, що репрезентує культуру корінних народів України, а також однієї міжнародної номінації – кримськотатарського орнаменту Орьнек, який було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Визнання ЮНЕСКО кримськотатарського орнаменту Орьнек культурною спадщиною людства — одне зі значущих досягнень. Які ще проєкти та ініціативи ви можете відзначити як важливі в цій сфері?
За десять років на материковій частині України наша команда реалізувала понад 20 проєктів, кожен з яких має глибокий вплив завдяки досягнутим результатам. Якщо підсумувати все, що було зроблено, можна з впевненістю сказати, що через проєкти, присвячені культурі кримських татар, корінного народу України, ми створюємо нові тренди в Україні щодо охорони культурної спадщини.
Наведу кілька прикладів лише з одного проєкту.
Ми розпочали реалізацію проєкту «Сенси, що об'єднують» за підтримки Швейцарії за тиждень до повномасштабного вторгнення рф в Україну, і вже тоді постало непросте питання: як діяти в цій складній ситуації? Як не загубити «культуру» в часи повномасштабної війни? Я безмежно пишаюся нашою командою, адже ніхто з нас не покинув Київ, ми всі залишилися разом. Спочатку активно займалися волонтерською допомогою, але з часом повернулися до своєї основної діяльності.
Ми створили сайт Örnek www.ornek-crimea.com, де знайомимо читачів із системою знаків Орьнек та роботами 31 майстра, які втілюють його у своїх творах.
В жовтні 2022 року ми представили неймовірну виставку «MİRAS. СПАДЩИНА» в Скарбниці Національного музею історії України, що стала важливою подією в культурному житті Києва. На виставці, яка, до речі, експонується й сьогодні, вперше було комплексно представлено одну з найяскравіших в Україні колекцій кримськотатарського ювелірного мистецтва та побутових предметів XVIII – початку XX століть. Серед експонатів — срібні кушаки (жіночі пояси) та топеліки (навершя жіночих головних уборів фес), які вражають витонченістю виконання у техніці кримськотатарської філіграні. Окрім того, можна побачити срібні футляри для Корану, чоловічі амулети, посуд для кавування, традиційний одяг кримських татар, а також зразки вишивки золотою та срібною ниткою.
Разом з командою «Скарбниці» та співкуратором виставки Олексієм Савченком, на виставці ми знайомимо сотні людей з традиціями, мистецтвом, історією корінного народу Криму. Розповідаємо про світогляд кримських татар через сенси, які криються у деталях, малопомітних на перший погляд. Зокрема, говоримо про глибокі сенси орнаментальних композицій Орьнек, які майстри декоративно-ужиткового мистецтва століттями створювали не лише як естетичний елемент інтер'єру, а й наповнювали їх глибокими сенсами. Вони символізують добробут, родинне тепло, безпеку, повагу до старших, здоров'я та зв'язок з природою і батьківщиною, і дуже близькі й зрозумілі українцям.
Наприкінці 2024 року разом з професійною командою музею ми підготували велике видання «Спадщина. MİRAS. The Heritage». Тираж був надрукований трьома мовами, і має великий успіх. Про особливості кримськотатарської спадщини дізналось багато людей в Україні та світі: бібліотеки, музеї, дослідницькі осередки, відомі університети у більш ніж 10 країнах світу (США, Японія, Швейцарія, Великобританія, Німеччина, Польща, Туреччина та інші). Науковці та дипломатичні установи тепер мають змогу працювати з сенсами і смислами кримськотатарської спадщини, глибше зрозуміти її значення у глобальному контексті, розуміти її контексти й особливості.
В рамках виставки проводяться арткласи «Орьнек» для людей, що страждають від війни — переселенців, дітей, військових, що проходять реабілітаційні програми. Проведено безліч кураторських, а також онлайн-екскурсій для глядачів з усього світу.
У мене особисто був неймовірним досвід роботи над перекладом старовинного кримськотатарського фольклору — десяти пісень для нашого проєкту «Емєль/Прагнення» та чотирнадцяти пісень для альбому Джамали "QIRIM".
Кримськотатарський фольклор багатий метафорами, і простий переклад не зміг би передати всіх глибинних сенсів. Переклад українською та англійською здійснювався у кілька етапів. Спочатку я перекладала слова, потім фрази, розкриваючи приховані сенси й роз'яснюючи традиції, і лише після цього разом з Іллею Фетисовим, керівником ансамблю «Божичі», та Юліяном Китастим, відомим бандуристом із Нью-Йорка, ми здійснювали поетичний переспів цих пісень.
Також ми реалізували широку інформаційну кампанію у 12 містах України з нагоди відзначення 15-річчя приєднання України до Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, а також виставку в у штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі. Мета ініціативи — підкреслити важливість нематеріальної культурної спадщини для збереження національної ідентичності.
У партнерстві з Національним банком України створили пам'ятну монету Орьнек.
Особлива наша гордість — спільний проєкт з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка (Київ) — музичний перформанс «Файний Франко Ф'южн», у якому видатні українські актори виконують український і кримськотатарський фольклор. Ми масштабували цей проєкт для глядачів у парку імені Тараса Шевченка, де понад 100 музикантів Національного президентського оркестру та артистів театру Франка створили унікальне музичне шоу.
Що спонукає вас до того, щоб створювати такі різні, але однаково глобальні проєкти? Де ви черпаєте енергію для того, щоб вирушати в ці важливі ініціативи?
Всі ці проєкти були продиктовані моїм глибоким переконанням, що збереження культурної спадщини та допомога моєму народу — це не просто професійний обов'язок, а внутрішнє покликання, справа нашого виживання. Енергію я черпаю з глибокого переконання, що мої дії можуть вплинути на майбутнє мого народу. Це бажання змінювати ситуацію, боротися за збереження спадщини та наше майбутнє дає неймовірну силу рухатися вперед, навіть коли шлях здається складним і виснажливим. Важливою є підтримка однодумців, команди та тих людей, з якими ми працюємо разом. А ще – розуміння того, що наші ініціативи мають працювати у довгостроковій перспективі, а не бути кон’юнктурою.
Які враження та фідбеки ви отримуєте від українців, які знайомляться з культурною спадщиною кримських татар? Поділіться цікавими інсайтами, відгуками та емоціями, що виникають під час культурно спрямованої діяльності, а також тим, що ви чули від вашої аудиторії щодо цього досвіду?
Отримувати зворотний зв'язок від глядачів, слухачів або читачів — це цікавий і корисний досвід, адже він дає змогу зрозуміти, як сприймається наша діяльність, який вплив вона має на людей і допомагає глибше осмислювати результати наших культурних ініціатив. Через ці проєкти українці відкривають не лише красу кримськотатарського фольклору, орнаментів, музики та традицій, а й глибокі змісти, що надихають. Вони шукають спільні риси з українською культурою, усвідомлюють, що кримськотатарська спадщина є невід’ємною частиною історії та культурного багатства України. Для мого народу Крим є єдиною історичною батьківщиною, і багато українців це розуміють та сприймають близько до серця.
Які найбільш характерні риси кримськотатарської культури відрізняють її від інших? Основа основ?
Історично, за століття існування Ісламу в Криму, мусульманські обряди тісно поєдналися з національними звичаями кримських татар, ставши гармонійною складовою обрядів, традицій, сімейних відносин, а також соціального життя народу. Протягом понад 45 років на чужині, в умовах депортації, наш народ зміг протистояти асиміляції, не втративши свою самобутність. І хоча багато чого було втрачено, віра, традиції та звичаї залишилися невід’ємною частиною нашого життя. Це свідчить про неймовірну силу нашого народу, його здатність зберігати свою культурну ідентичність навіть у найскладніших обставинах.
Сім'я має для нас особливе значення. Повага до старших, обов'язок піклуватися про рідних, взаємна повага, підтримка та міцні родинні зв'язки — це цінності, які передаються з покоління в покоління. Основний мотив орнаментальних композицій Орьнек саме відображає традиції, що об'єднують родину.
Я завжди з великим задоволенням розповідаю про традицію прийому гостей, адже вона є однією з найважливіших рис кримськотатарського народу. Відкритість і щирість, де кожен гість є важливим і шанованим, і завжди радо зустрічається, є основою кримськотатарської гостинності. Традиція кримськотатарського кавування залишається частиною живої традиції спілкування в середовищі кримських татар, а кожне її приготування залежить від обставин і приводу, що допомагає створити атмосферу, де кожен гість відчуває себе важливим і бажаним.
Які виклики, на вашу думку, стоять перед Україною у контексті культурної презентації у світі? Які зміни потрібні?
На сьогодні Україна займає особливе місце на міжнародній арені, адже через російське вторгнення ми опинилися в центрі світової уваги. Хоча ми й розповідаємо світу про сміливість і відвагу наших захисників, про нашу стійкість, на жаль, інформаційний простір також наповнюється «важкими» емоціями, що пов'язані з руйнаціями, втратою людських життів, зруйнованими долями переселенців, а також корупцією серед чиновників та іншими проблемами. У цьому контексті Україна сприймається через призму трагічних подій.
Проте саме через культурний «м'який вплив» Україна може також представити себе світові в іншому світлі. Цей підхід має потенціал привернути увагу не лише політиків або людей, що приймають рішення, а й звичайних людей у всьому світі, торкнутися їхніх сердець, створюючи новий образ країни, яка попри всі труднощі зберігає свою унікальну культуру, традиції та цінності.
М'яка сила культури здатна стати позитивною атракцією, що допоможе Україні завоювати симпатії міжнародної спільноти, демонструючи нашу здатність зберігати й розвивати багатство національної культури навіть у найскладніші часи. І кожна ініціатива у культурній сфері має відштовхуватись від якісної концепції, втілюватись на відповідному експертному рівні, а не функціонувати, так би мовити, по «залишковому принципу».
Що потребує і український, і кримськотатарський народи задля того, аби їхні культури бачив і чув світ?
Для того, щоб культури наших народів були помічені та почуті світом, необхідно активно працювати над фаховим підвищенням їхньої представленості на міжнародній арені. Це включає систематичну участь у міжнародних культурних та дослідницьких проєктах, фестивалях, виставках та конференціях, що дозволить продемонструвати багатство наших традицій та сучасні досягнення в культурній сфері.
Важливо також ініціювати спільні проєкти з міжнародними культурними інституціями, організаціями та дипломатичними установами створювати можливості для молодих митців, дослідників і активістів, які прагнуть поділитися своєю творчістю та внеском у розвиток культури. І не менш важливим є створення якісного медіаконтенту, який не має територіальних обмежень для поширення. Він має потужний потенціал охоплювати навіть найвіддаленіші куточки світу, сприяючи формуванню глибшого розуміння наших цінностей та культури.
Так, м'яка сила культури кримськотатарського та українського народів — дієвий спосіб говорити зі світом про Україну та її потужний культурний потенціал. Це також вклад в перемогу, тож залишається побажати вам продовжувати свою діяльність та масштабуватися.
