НУШ має на меті створення сучасної, конкурентоспроможної системи, орієнтованої на потреби учнів, суспільства та ринку праці. Процес змін розпочався з пілотування реформи у 2017/2018 навчальному році, а у 2018–2019 роках усі українські діти почали вчитися за новими стандартами. Далі розпочалося реформування середньої школи, а сьогодні гостро стоїть завдання впровадити зміни у старшу школу, оскільки учні «Нової української школи» мають продовжувати навчання згідно з затвердженими урядом стандартами освіти.
Трансформація старшої школи передбачає створення академічних ліцеїв та модернізацію професійно-технічної освіти. Про основні виклики, перспективи та плани реформи розповідає Валентина Полторак, менеджерка Швейцарського українського проєкту міжнародної технічної допомоги DECIDE, який послідовно підтримує ці зміни, надаючи практичну і дієву допомогу.
Які ключові напрями реформи освіти зараз?
Реформа старшої профільної школи є частиною масштабних змін освітньої системи України. Її мета – зробити освіту більш персоналізованою та наближеною до потреб сучасного ринку праці. Ні пандемія COVID-19, ні повномасштабна війна не можуть скасувати того факту, що діти, які почали навчатися у НУШ, повинні продовжувати навчання, згідно з її стандартами й в старшій школі.
Для цього передбачено створення академічних ліцеїв для учнів 10–12 класів, після закінчення яких діти будуть вступати в університети. Уряд України очікує, що орієнтовно 50% випускників 9 класу обиратимуть ліцеї, а решта – заклади професійно-технічної чи фахової передвищої освіти. Тож глобальна реформа освіти передбачає й оновлення професійних закладів освіти. Ці два напрями нерозривно пов’язані, оскільки йдеться про продовження навчання усіх учнів, що отримали базову середню освіту.
Ми вивчили досвід багатьох країн світу, і бачимо, що до академічних ліцеїв, зазвичай, вступають учні з високими академічними результатами. Решта дітей здобуває професійну освіту. Чи означає це, що після навчання у тому чи іншому професійному коледжі дитина не зможе вступити до закладу вищої освіти? Абсолютно ні. Така можливість є завжди: можна здобути професію як надійну базу, а далі продовжувати навчання вже у вищій школі.
Які кроки здійснюються задля поліпшення привабливості професійно-технічної освіти?
Головний виклик у цьому напрямі – переконати батьків і дітей, що професійна освіта є не менш важливою, ніж академічна. Стереотип, що без університетського диплома дитина матиме менші перспективи, залишається сильним. Щоб подолати цей міф, реалізується комунікаційна кампанія. Уряд пояснює, що сучасний профтех дає змогу здобути затребувану професію, швидко вийти на ринок праці й мати стабільний дохід.
Однак однієї комунікації недостатньо: гостро стоїть питання якості навчання в закладах професійної освіти. Наразі триває модернізація матеріально-технічної бази таких закладів.
Держава вкладає в це достатньо великі ресурси: створює навчально-практичні центри, такі собі сучасні майстерні, працює над зовнішнім виглядом, архітектурною доступністю, підвищенням кваліфікації майстрів виробничого навчання і тих вчителів, які викладають предмети загальної середньої освіти.
Проте процес іде повільно, оскільки потребує значних інвестицій.
Чи зацікавлені підприємства у тому, щоб допомогти навчанню майбутніх фахівців?
Раніше підприємства могли вибирати з великого числа кандидатів і не були надто зацікавлені в інвестування в професійну освіту, але війна внесла корективи. Бізнес зіштовхнувся з величезним дефіцитом робочої сили: багато людей виїхало, чимало мобілізовано, частина, на жаль, загинула чи втратила працездатність. Тож зараз бізнес починає більш охоче інвестувати в розвиток професійної освіти: чимало підприємств уже співпрацюють із профтехами, допомагаючи створювати сучасні лабораторії та майстерні, вкладаються в сучасне обладнання, делегують своїх працівників для проведення тренінгів, що не менш важливо, ніж просто модернізувати матеріально-технічну базу.
Як натепер впроваджуються зміни у старшій профільній школі?
Ми перебуваємо на самому старті реформи, яка розрахована на 10 років. Зараз експертна група проєкту DECIDE на замовлення Міністерства освіти і науки України створює геоінформаційну карту мережі навчальних закладів, на якій позначаються дані про кількість учнів, стан будівель, перспективну та реальну мережу, стан доріг, по яких діти підводяться до школи. Це дозволяє уряду моделювати, де краще створювати академічні ліцеї та профтехи.
Також ми розробляємо стратегію реформи. Для цього вже провели дослідження соціально-економічних передумов і маємо демографічний прогноз. Він, на жаль, дуже невтішний.
Ситуація досить складна, особливо у прикордонних зонах із росією та білоруссю. Там значний відтік населення: батьки вивозять дітей, що є цілком закономірним. Наразі у 600 громадах України проживає лише 10% дітей, які мали б навчатися у старшій школі в період із 2027 по 2033 рік. Ми сподіваємося, що після перемоги родини повернуться до своїх громад, але демографічна криза залишатиметься важливим фактором, який потрібно враховувати при плануванні реформи.
Окрім того, громади поставили багато проєктів на паузу. Але враховуючи, що реформа невідворотна, зміни мають продовжуватись.
Держава чітко усвідомлює, що для створення мережі академічних ліцеїв та профтехосвітніх коледжів, а також для впровадження змін загалом, необхідно підтримувати зв’язок із місцевими громадами. У 2023 році ми під егідою МОН провели 9 громадських обговорень у різних регіонах України й плануємо до кінця року охопити всі області, щоб обговорити нагальні питання та завершити створення перспективної мережі освітніх закладів.
Це, мабуть, викликає багато дискусій — яка саме школа має стати академічним ліцеєм, а де не буде старшої школи загалом?
Це дійсно викликає гарячі дискусії. Наразі зрозуміло, що в кожній територіальній громаді обов’язково буде початкова школа (1-4 класи) й базова школа (5–9 класи), але не кожна громада матиме академічний ліцей. Це нормально. Оскільки потрібна оптимізація, щоб забезпечити якісну освіту для усіх дітей.
Як саме моделюється мережа?
Формування мережі відбувається наступним чином: громади подають свої пропозиції до областей, де відбувається обговорення та ухвалюються рішення щодо того, де саме має бути академічний ліцей. На це впливає багато факторів. Зокрема, вже розроблений законопроєкт, який визначає, що в таких ліцеях має навчатися щонайменше 300 учнів (по 100 у кожній паралелі: 10-й, 11-й і 12-й класи). Це мінімум, необхідний для забезпечення вибору профілів і предметів, достатньої матеріально-технічної бази та залучення необхідної кількості вчителів. Ідеальний варіант – коли в ліцеї навчається не менше 600 учнів, але це можливо здебільшого лише у великих містах. Тож наразі йдеться про компроміс.
Важливий момент: територія підвезення учнів до ліцею не має перевищувати 30 кілометрів. Проте ми не можемо не враховувати стан доріг, скажімо, у сільській місцевості, що напряму впливає на тривалість поїздки. Тож ми моделюємо мережу з урахуванням цього фактору.
Окрім того, ми залучали багато експертів: громадський сектор, освітян-практиків, міжнародних експертів, управлінців рівня громад тощо. Це величезна коаліція людей, які розуміють невідворотність реформи й тому активно брали участь у формуванні її бачення. Воно стане частиною стратегії.
Окрім того, вже запущені пілотні проєкти в окремих школах, де тестуються нові підходи до організації освітнього процесу, зокрема вибір предметів та інтегроване навчання. Наразі, їх майже 30, наступного року Міністерство освіти й науки зазначає, що їх буде понад 100. Ці пілоти дозволять виявити, що працює найкраще, та обрати саме таку модель школи, яка за змістом та за підходами до управління школою буде найбільш ефективною.
Але роботи ще багато?
Ще дуже багато. Реформа, справді, дуже масштабна, вона охоплює велику кількість учнів, їх батьків, вчителів. Тобто це мільйони людей, які тим чи іншим чином будуть дотичні до неї. І це дуже багато напрямків для змін.
Серед них і перенавчання вчителів?
Так, для ефективного впровадження реформи потрібне масове перенавчання вчителів, ідеться не просто про підвищення кваліфікації, а про повну перебудову підходів до викладання. Зараз готуються відповідні курси та програми, які будуть доступними починаючи 2025–2026 року.
Чи підтримують реформу бенефіціари?
Ми вже провели велике базове дослідження, яке є невіддільною частиною будь-якої серйозної стратегії. Це дослідження на наше замовлення здійснив Київський міжнародний інститут соціології, і ми отримали досить позитивні показники.
Скажімо, діти однозначно хочуть навчатися в школах, де більшість учнів – їхні однолітки, є сучасна матеріально-технічна база, комфортне середовище й можливість вибору предметів. Тож вони переважно підтримують реформу і готові їздити багато кілометрів, аби мати змогу навчатися в сучасних закладах.
Що стосується батьків, то їхня позиція дещо відрізняється, залежно від локації. У сільській та селищній місцевості лише 40–50% батьків повністю підтримують реформу. Тут ще важливо розуміти вплив війни й питання безпеки — батьки прагнуть, аби їхні діти були поруч в такі часи. У містах ситуація значно краща, оскільки там зміни не є настільки болючими.
Що стосується управлінців, то вони в цілому підтримують реформу. Відсоток підтримки коливається від області до області – від 65% до 89%.
Однак варто зауважити, що це дослідження показує стан справ до початку комунікаційної кампанії. Навесні наступного року ми плануємо провести наступне опитування, щоб оцінити динаміку підтримки.
Як буде організована система вибору предметів у нових академічних ліцеях?
Учні матимуть базовий набір предметів і зможуть обирати додаткові дисципліни залежно від профілю навчання. 10 класі вибір буде складати третину від загального обсягу годин, а вже в 11 і 12 класах кількість предметів за вибором зросте, досягаючи 60% від загального навантаження.
Чи передбачена можливість змінювати профіль навчання в академічних ліцеях?
Так, учні зможуть змінювати профіль після 10 класу. Якщо дитина зрозуміє, що їй цікавіші інші предмети чи напрямки, вона матиме змогу переглянути свій вибір, оскільки зможу обирати предмети як в межах профілю, так і поза профілем.
Яка ще робота наразі ведеться?
Наразі в межах пілотних проєктів DECIDE ми готуємо кар’єрних радників для учнів. Наші швейцарські колеги з Цюрихського педагогічного університету розробили чудовий курс, який ми адаптуємо під українські потреби.
Кар’єрні консультанти — це люди, які проводять профорієнтаційні заняття в класі та організовують екскурсії на підприємства. Під час пілотування ми отримали цікаві інсайти: підприємства з готовністю відкривають двері дітям, а діти обожнюють такі події.
Окрім того, є кар’єрні радники на рівні регіонів. Це люди, які організовують поїздки учнів на ті підприємства, яких немає в їхній територіальній громаді.
Для нас це дуже важливий проєкт, оскільки ми розуміємо, що без профорієнтації говорити про якісну профільну школу неможливо.
Як війна вплинула на темпи реформи?
Безумовно, вона уповільнила її впровадження, особливо у регіонах із великим відтоком населення. Проте, навіть за таких умов, у більшості областей уже створені перспективні мережі закладів освіти, і згідно з нормами законодавства, до 2027 року академічні ліцеї почнуть працювати по всій країні.
Хто фінансує роботу вашого проєкту над реформою освіти?
Все це фінансує уряд Швейцарії. DECIDE є міжурядовим проєктом міжнародної технічної допомоги, через який Швейцарія надає допомогу уряду України у здійсненні реформ в освіті та місцевому самоврядуванні.
Ми працюємо на посилення уряду у втіленні реформ, які впливають на реальні зміни в життя суспільства — якісні зміни.
Резюмуючи, які ключові етапи й цілі реформи?
Наразі ми створюємо покроковий план, дорожню карту.
2027 рік — це старт роботи нових ліцеїв. Перші результати будуть ретельно оцінюватися, і ми вноситимемо корективи на основі отриманого досвіду. Тобто йдеться про гнучкий підхід і постійні зміни.
Реформа — це тривалий і масштабний процес, який потребує залучення всіх учасників – громад, учителів, учнів, батьків і бізнесу. Ми прагнемо цього залучення.
Головне очікування: до 2033 року сформується стабільна мережа сучасних закладів освіти, які відповідатимуть міжнародним практикам.
Головне при цьому не забувати, що в центрі реформи завжди має залишатися учень. Держава прагне створити такі умови, щоб кожна дитина мала змогу реалізувати свій потенціал, стати успішною і щасливою людиною не залежно від того, де вона проживає — в місті або селі.
