Тема професійної інтеграції українців, які опинилися у Швейцарії через війну - дуже важлива, оскільки реалізація свого потенціалу - одна з базових потреб людини, вже не кажучи про можливість забезпечити собі та дітям гідний рівень життя в країні, що надала прихисток. Цій темі був присвячений один з епізодів мого подкасту «А що, так було можна?», який ми провели разом з бізнес-тренеркою, коучем, психологинею міжнародного рівня Оксаною Долговою. Її особистий досвід професійної реалізації у Швейцарії надзвичайно цінний, позаяк Оксана з перших днів перебування тут почала активно вчитися і працювати на волонтерських засадах. А, окрім того, у неї багато фахових спостережень та інсайтів, які, я впевнений, стануть вам у нагоді.
Що допомагає не втрачати кваліфікацію на відстані від рідної країни та швидко інтегруватися?
Виділю основні складові, про які варто знати усім українцям, що опинилися в Швейцарії через війну.
Підтримувати професійні контакти з Україною, якщо є хоч найменша така можливість. Завдяки доступності онлайн-форматів для багатьох професій це реальне завдання. Оксана, скажімо, співпрацює з українськими ЗМІ, виступає на радіо, проводить консультації та тренінги
Долучатися до волонтерських проєктів, аби допомагати фахово на добровільних засадах. Про важливість такої діяльності я написав окрему колонку. А досвід Оксани лише підтверджує істину - допомагаючи іншим, допомагаєш собі. А крім цього, це дає змогу налагоджувати контакт, не втрачати навички та професійно зростати. З перших днів у Швейцарії вона почала шукати, де і як застосовувати свої вміння та професіоналізм задля допомоги людям.
Тож радимо усім провести ревізію своїх скілів та подумати, як ви можете бути корисними.
Шукайте діяльність, яка має обʼєднувальний характер. Зокрема, доєднуйтесь до українських та міжнародних спільнот, місцевих громад, відвідуйте івенти, які проводяться у вашому населеному пункті. Все це не лише допоможе інтеграції, а й сприятиме пошуку місця професійної реалізації.
Моя співрозмовниця організувала у рамках співпраці з асоціацією Ukraine Reborn створення «Карти мрій», яку робили українці та швейцарці разом. “Для мене було дуже важливо це реалізувати, - зазначила Оксана. - Українці були дуже розхристані, їм потрібна підтримка. А мені, загалом, дуже хочеться усіх об'єднати: і окремих людей, і цілі нації. Тим паче, що всі люди прагнуть подивитися на своє майбутнє, як загалом, так і з огляду на мрії».
Нетворкінг. Власне, це продовження попереднього пункту - чим більше ви знайомитесь, співпрацюєте, комунікуєте, тим більше у вас шансів, врешті-решт, реалізуватися. Доєднуйтесь до професійних спільнот, шукайте контакти та зв’язки, що допоможуть вам знайти роботу у вашій сфері. Більше про це я писав тут. Оксана ділиться своїм досвідом: “Я виходила “в маси” і пропонувала свої послуги - те, чим я можу допомогти іншим як фахівець. І продовжую це робити”.
Звертайтесь до психологів. В Швейцарії, як і в інших країнах, є чимало ініціатив, що об’єднують психологів, які надають волонтерську допомогу. Зокрема, моя співрозмовниця волонтерить у проєкті «Цюріх – психологи», надаючи консультативну та психотерапевтичну допомогу біженцям з України.
Дивитися на кризу, як на можливість і як на досвід. Криза - може бути розвитком, якщо ми так вирішимо і не станемо дивитися на неї як на щось абсолютно погане. Допомагає у цьому й усвідомлення - якщо ми вже прийняли рішення поїхати з України, то потрібно робити все, аби знайти своє місце там, де опинились.
“З самого початку у мене був постулат - щоби не сталося, я маю впоратися, у мене нема інших варіантів, - розповіла Оксана. - Насправді, це ми самі вирішуємо, що якась ситуація важка, а інша - ні. Від нашого рішення багато чого залежить”.
Навчатися. Всі біженці вчаться новому з перших днів: нова країна, її правила, документи, локації, мова… і це можна сприймати, як важке випробування, а можна відкритися новим знанням і набувати їх з ентузіазмом.
Але варто подумати і над тим, щоби свідомо навчатися новому: курси, майстер-класи, семінари. Все це можна робити онлайн - є чимало безкоштовних ініціатив та платформ. Справа в тім, що концентрація на нових знаннях допомагає легше пережити важкі часи. Звісно, потрібно слухати себе та орієнтуватися на внутрішні ресурси, але, зазвичай, варто лишень почати вчити щось цікаве для вас, як ресурс починає з'являтися.
Рефлексувати. Не думати, а саме рефлексувати, аналізуючи свій досвід, почуття, внутрішні зміни та їхнє значення для вас. Це дозволить продуктивно проживати кризу, що, врешті-решт, розширює свідомість, допомагає вийти на новий рівень і залишатися на плаву.
Планувати і бажати. Коли ми плануємо, то акумулюємо енергію. Варто думати з позиції, що може зробити мене щасливою, принести радість. Це має бути дуже особисте планування, бо, звісно, у більшості українців найбільше прагнення, аби закінчилась війна. Проте ми зараз про те, що у нашій владі - особисті досягнення і цілі. Плануйте, ставте дати і потроху починайте діяти. “Ми можемо сидіти в біді, в поганих новинах і говорити, що все навкруги погано, тим самим, погіршуючи те, що навкруги. А можемо створювати кращу версію себе, через створення прекрасного середовища, допомогу іншим людям, втілення мінімальних своїх бажань», - підкреслила Оксана.
І задля втілення цього “плану покращення” потрібно його детально прописувати, як і свій поступ у карʼєрі. Так крок за кроком ви будете просуватися по шляху особистої та професійної реалізації.
Тож, гарних рішень, планів, інтеграції та професійної реалізації у Швейцарії.
