У цій колонці я розповім про можливості та особливості працевлаштування в громадському секторі Женеви, про що йшлося в одному з епізодів мого подкасту «А що так можна було?». Ми говорили зі Світланою Нідзвецькою, спеціалісткою в сфері глобального здоров'я, яка наразі працює в Женеві, займається освітніми і волонтерськими проєктами, має досвід роботи у Всесвітній організації здоров'я і Світовому банку, брала участь в різних дослідницьких проектах.
Як гуманітарна галузь представлена у Женеві?
Женеву називають найкомпактнішим мегаполісом світу. Це дуже маленьке місто, але в ньому широко представлений гуманітарний сектор. Понад 40% мешканців Женеви іноземці, які не мають швейцарського громадянства, тут сотні культур та національностей, безліч організацій. Саме звідси на початку XX століття починалася ООН як Ліга націй, яка після Другої світової війни була перейменована в Організацію Об'єднаних Націй. Женева є другою штаб-квартирою ООН після Нью-Йорку.
Тут також проходить багато напружених процесів, які не завжди помітні пересічному громадянину. Наприклад, переговори щодо конфлікту в Сирії, Ємені тощо.
У Женеві розмістилися близько 180 представництв країн при ООН, 40 міжнародних і 430 неурядових організацій, включаючи штаб-квартиру ВООЗу, Глобального альянсу із вакцин та імунізації, «Лікарів без кордонів» та Федерація і Комітет Червоного Хреста. Навіть з огляду на перспективи працевлаштування, гуманітарна сфера в Женеві дуже цікава, позаяк забезпечує кожне десяте робоче місце в цьому місті.
Це, справді, глобальний центр, маленький, але дуже глобальний.
Як пересічна людина може потрапити на роботу в цю сферу
Тут насправді потрібні зв'язки, але не в тому сенсі, як ми звикли про це думати
В цілому, в Швейцарії дуже важливий нетворкінг, коли люди однієї чи різних галузей зустрічаються, знайомляться і вибудовують зв'язки. Для цього є мільйон платформ. Є фейсбук-групи, є вебсайти, зокрема, Internation - платформа для неформальних обмінів та glocals - портал для пошуку різноманітних івентів.
Нетворкінги культивуються і на робочих місцях, членів команд заохочують знайомитися, розповідати про себе, свої вміння і пошуки.
І так само важливою є комунікація у LinkedIn. Взагалі, потрібно мати дуже привабливий LinkedIn-профіль, якщо ви бажаєте знайти гідну роботу у Швейцарії. Тому що це найголовніший інструмент рекрутингу тут. Загалом, тут нормальна практика - додати когось у контакти, написати напряму та попросити рекомендацію, референс або кар'єрну консультацію
Можна також відправити листа на емейл. Це має бути таке маленьке резюме за схемою:
"Мене так звати X. Я вмію робити С. В Україні я робив Z. І я дуже хотів з Вами поговорити з цього приводу (я бачив на сайті вакансію). Думаю, що ви можете мені щось підказати або перенаправити у потрібний департамент. Щиро дякую".
Цей підхід схожий на практику холодних дзвінків і він не завжди спрацьовує, але ж це можна робити безкоштовно і без будь-яких ризиків. Найгірше, що може трапитись - ви не отримаєте відповіді.
Вірю, що вас може надихнути досвід Світлани, яка подібним чином отримала роботу - написала декілька листів і через ланцюжок емейлів змогла вийти на потрібні контакти. Для цього достатньо мати будь-який емейл з організації. І варто зазначити, що в Женеві багато шансів перетнутися з людиною, яка може направити в потрібне русло.
Звісно, є і стандартний шлях - відгукнутися на вакансії, що розміщені на сайті організації. Це довго і конкуренція висока. Але можна спробувати.
Є також рекрутинг-агентства. Вони переважно пропонують короткострокові контракти, та часто беруть відсоток. Але це теж гарна можливість, оскільки, так ви отримаєте шанс зайти в систему, познайомитись, все побачити та показати себе, а потім змінити форму контракту на постійну.
Про що варто знати українцям?
Насправді, треба бути готовими, що конкурувати в глобальному світі після суто національного досвіду - досить важко. І може бути відчуття, що ми десь не дотягуємо, але моя порада - просто зробіть перший крок. І коли ви будете вже працювати, то зрозумієте, що дуже конкурентні. Мій досвід у різних міжнародних організаціях свідчить, що українці – одні з найкращих працівників. У нас є ряд переваг: про те, що ми освічені, працьовиті, наполегливі, активні, знаємо мови і вміємо знаходити багато несподіваних рішень, уже знають в багатьох великих корпораціях. А ще у нас, на жаль, чи на щастя, є така особливість - через те, що постійно живемо в середовищі нестабільності, ми готові робити щось несподіване. І це цінно. Але при цьому ми вміємо і грати за правилами.
Якщо не вдається знайти роботу, чи варто погоджуватись на пропозиції зі стажування?
Будь-яка можливість зайти до організації – це дуже круто. Навіть неоплачуване стажування чи волонтерство, навіть проєкт одного дня.
Щоправда, стажування - більше актуальне для молодих людей. У великих організаціях, зазвичай, є обмеження - людина, яка подається на стажування, має бути пов'язана з університетом: або вчиться, або нещодавно закінчила (скажімо, рік тому).
Це роблять задля чесного процесу, бо, наприклад, люди 35 і 18 років на одній позиції - це про нерівні умови. Тому для людей старшого віку варто розглядати волонтерство.
Знання яких мов потрібні в цій галузі?
В першу чергу, це англійська. Її треба або підтягнути, або вивчити. Проте цього не завжди достатньо, тому на перспективу, якщо хочемо мати переваги на ринку праці, варто знати й інші. В Женеві - французьку, але не лише тут. В гуманітарній сфері залучено багато країн, які розмовляють французькою, наприклад, в Африці - там багато роботи і французька має попит. Так само іспанська, позаяк, багато гуманітарної роботи є в Латинській Америці. Класно, коли людина володіє і французькою, і іспанською, вони насправді схожі, тож варто подумати, аби вивчити дві.
Окрім того, міжнародні організації мають багато роботи і в Україні, а також проєкти, орієнтовані на Молдову, Польщу, Румунію, а відтак, володіння українською та російською мовами - наша перевага, як і знання середовища й культури зсередини.
Тому це теж може бути один з цікавих напрямків в пошуку роботи.
Які можливості щодо навчання є в гуманітарній галузі?
Варто почати з аудиту ваших навичок, бажань і скілів. Це дасть змогу зрозуміти, чого не вистачає і підтягнути те, що потрібно. Скажімо, можна отримати сертифікат з проєктного менеджменту. Це зробити досить просто, але надає чималу перевагу. Також, звісно, варто довчити мову.
Крім того, у Швейцарії дуже розвинений напрям освіти для дорослих. Це може бути навчання після роботи - ввечері або на вихідних. Тобто ви зможете вчитися, не втрачаючи дохід. Називається це Advanced Studies або Master Advanced Studies. Такі курси доступні за ціною і їх багато. Вони пропонуються Університетом Женеви, Інженерною школою і не тільки. Але звісно, можна закінчити ще одну магістратуру або бакалаврат в університеті Женеви, Лозанни, проте це вимагає більшої залученості, ресурсів та часу. Також є виші для дипломатичного напряму, наприклад, Graduate Institute - саме там готують спеціалістів міжнародних відносин, навчають праву. Багато колег Світлани з гуманітарного сектору закінчили його, цей інститут навіть називають “дорогою в ООН”.
Загальні поради для тих, хто шукає роботу в гуманітарній сфері.
- Повірити в себе, в свої компетенції.
- Не соромитись шукати допомоги, будувати зв'язки та знайомитись з людьми.
- Пам'ятати, що пошук може зайняти від 3-6 місяців до року, бо йдеться про глобальну конкуренцію, тож не варто зупинятися і розчаровуватись.
- Сприймати перебування в Женеві, як можливість отримати досвід. Він завжди буде цінним, незалежно від того, чи ви вирішите повертатися в Україну, чи переїдете деінде. Це завжди дуже важливий пункт у вашому резюме.
Успіху вам у пошуку та в реалізації!
