Повну версію подкасту можна прослухати тут, а зараз ви маєте змогу прочитати головні його меседжі.
Асоціація Ukraine Reborn, президенткою якої є моя гостя Надія Олареан, зосереджена на допомозі українцям - шукачам прихистку в Швейцарії. Вона пропонує різноманітні інтеграційні та соціалізаційні заходи для дітей та дорослих у вигляді курсів, консультацій та психологічної підтримки у двох кантонах - Женева та Во.
В Женеві - найбільший центр асоціації, який створено на базі GеCARE Ukraine. В Лозанні - найкрупнішим є центр, який підтримується трьома Англіканськими церквами. За минулий рік асоціація охопила своєю допомогою близько 5 тисяч людей.
Більше про можливості, які надає АсоціаціяUkraine Reborn, читайте на сайті організації та у інтерв’ю, що було опубліковано на сайті DestiNation.
Як я писав у попередньому блозі, я активно співпрацюю з цією асоціацією, зокрема, відповідаю за допомогу в працевлаштуванні українців і психологічну підтримку. І це дуже цінний досвід для мене.
Читайте Також
У подкасті ми говорили не про все те, що робить асоціація, а переважно про особистий досвід Надії, яка проживає у Женеві з 2018 року, та про роль волонтерської діяльності у інтеграції та, загалом, у житті.
Надія Олареан народилась та виросла в Донецьку, жила в п'яти країнах, має більше 15 років професійного досвіду, перші з 12 з яких - в корпораціях як маркетинг- та бізнес-керівник. І з 2019 року, після отримання другої вищої освіти з міжнародного права, почала працювати в гуманітарному секторі. Тож у неї є чималий досвід інтеграції та достатній фаховий рівень, щоби організувати допомогу українським біженцям на потрібному рівні.
Про інтеграцію
Надія зазначила, що попри тривале перебування у Женеві, вона ще не повністю інтегрована. Мало того, вона не впевнена, чи колись інтегрується повністю.
“Інтеграція - це коли ти відчуваєш себе повноправним членом суспільства,
коли в тебе є якісь права, або ти розумієш, що можеш впливати на життя в країні так, як впливають громадяни. А цього відчуття у мене нема, - зазначила Надія. - Проте, відчуття, що це “моє місце” вже з'явилося”.
Інтеграції допомагає:
- здатність спілкуватися місцевою мовою, хай не ідеально, але все-таки говорити та розуміти;
- знання, як працює швейцарська система, приймаються закони та які в цій країні звичаї;
- почуття гумору, яке варто застосовувати і відносно обставин, і стосовно самих себе;
- знайомства та рекомендації. Це особливо важливо для працевлаштування;
- волонтерська діяльність.
“Коли вже певною мірою розумієш як функціонує суспільство, то стає комфортніше. Скажімо, у Швейцарії не прийнято “лізти” людині в душу, тут поважають особистий простір. А це не дуже властиво українцям. Ми любимо давати поради, втручатись та наполягати, навіть якщо нас не просять. І це може заважати соціалізації. Інтеграції допомагає і усвідомлення того факту, що будь-яка країна не є ідеальною. Я мала дуже ідеалізоване уявлення про Швейцарію, приїхала сюди в рожевих окулярах. Мені здавалося, що тут все на топ- рівні - організація життя, інновації... А коли почала стикатися з махровою бюрократією, з консервативністю, з багатьма речами, які тут відбуваються дуже повільно, то це викликало роздратування. Прямо бісило.. Аж поки не прийшло усвідомлення, що потрібно приймати реальність. А відтак, мій особистий висновок: з певними особливостями потрібно змиритися. Прийняти, що це саме така країна, це реальність”.
Порада. Якщо в країні, де ви опинилися, кількість плюсів переважає кількість мінусів і ви плануєте там залишитись, то треба звикати до мінусів і рухатися далі. Наприклад, можна прийняти те, як тут працює бюрократія, і замість того, щоб нервуватися чи висловлювати своє невдоволення назагал, просто закладати на це більше часу.
“Одного разу я вирішила, що оскільки я не є громадянкою цієї країни, і це неважливо, сплачую я податки, чи ні, це не мій дім. - підреслила Надія. - А відтак, не маю права приходити в чужий дім і диктувати свої правила. Звичайно, я можу поділитись своїм баченням, коли у мене запитають, або якщо я створю такий контекст, коли мене можуть почути. Але не можу нав'язувати свою думку”.
Щодо важливих моментів, які варто усвідомити задля соціалізації, ми виділили роль знайомств та рекомендацій для працевлаштування в Швейцарії. І це той момент, над яким треба працювати всім, хто бажає тут знайти роботу. Простіше кажучи - треба відвідувати різні івенти, вечірки, центри, знайомитись та спілкуватись. Це значно полегшить процес інтеграції.
Про волонтерство і його зцілюючу роль
Надія, незважаючи на вагітність, включилася у волонтерство з перших днів великої війни - спочатку координувала волонтерів. Але дуже швидко вона, разом з подругою та, наразі, співзасновницею асоціації Любою Бондаренко, прийшла до висновку, що українцям, які шукають прихистку у Швейцарії, недостатньо гуманітарної допомоги. Коли наші жінки з дітьми приїздять, втікаючи від війни, то дуже розгублені. Вони не розуміють, куди йти, що робити, як діяти. І саме і тут їм потрібна величезна підтримка. Так виникла ідея створити асоціацію, яка буде допомагати у цьому.
Об'єднавшись з друзями, вони створили асоціацію, яка дуже швидко розгорнула активну діяльність.
І тут ми підійшли до дуже важливої теми - ролі волонтерства у інтеграції та його зцілюючі властивості для волонтерів.
«Вперше я відчула цілющий вплив волонтерства, коли займалася у психологічній групі саморозвитку. Це був довгостроковий курс, частиною якого став волонтерський проєкт, який ми мали створити наприкінці наших занять. І коли ми його зробили, я зрозуміла, що це було потрібно, щонайперше, для нас. Те задоволення, ті почуття, які я мала після втілення задуманого, від того, як ми допомогли людям, були неймовірними, - розповіла Надія. / - В такі моменти дуже відчуваєш, що причетний до чогось важливого… Я з великою повагою ставлюсь до бізнесу, але робота там не завжди дає відчуття того, що ти робиш щось по-справжньому важливе... Це був перший мій такий досвід”.
Маю додати, що з мого досвіду волонтерство - це, справді, дуже потужний інструмент особистого розвитку. Але це ще й можливість зустріти неймовірних людей. Працюючи в асоціації, ми з Надею та іншими волонтерами зустріли сотні неймовірних людей з різних сфер життя та прошарків суспільства. Усі ці люди були об'єднані ідеєю допомоги іншим, і це були дуже потужні враження. І ми усі справді відчували, що надаючи підтримку, тим самим допомагаємо собі.
“Ми як асоціація багато працюємо з волонтерами, які викладають у наших інтеграційних центрах. І вони неймовірні, в нас є вчительки, які з нами з першого дня. Те, як вони спілкуються з відвідувачами, як вони віддаються справі, які в них уявлення про життя, неймовірно надихає, просто неймовірно!”
Волонтерство - це хороший інструмент відновлення. Тому долучатися до нього варто і українцям, які опинилися тут через війну. Бо, повторю ми допомагаємо собі, завдяки допомозі іншим, спілкуванню з неймовірними людьми і відчуттю, що разом робимо по-справжньому важливу справу.
Але, звісно, необхідно розраховувати сили, щоб не вигоріти. Волонтерство – це дуже круто і дуже важливо, а відтак, це затягує, ніби наркотик. І в цьому є певні ризики.
“Це дуже круто, бачити, як ти комусь допоміг, як щось змінилося, Це надихає робити ще більше, і потім ти в якийсь момент можеш відчути, що більше не маєш сил” - підкреслила Надія.
Тому, займаючись волонтерством, важливо пам'ятати, що треба дбати про себе, оскільки якщо сам про себе не подбаєш, то дбати про інших буде набагато складніше, а інколи, і неможливо.
Зараз у нас є розуміння, що війна, на жаль, надовго і наша допомога потрібна буде тривалий час, а відтак, нам потрібно бути в силах продовжувати свою діяльність. І ще одне з дуже важливих завдань наразі - думати, як об'єднуватися для відновлення і відбудови України в майбутньому. Для цього знадобиться увесь наш досвід і багато сил.
