Мова, соціалізація, нові знайомства - поради коучів щодо інтеграції українців

мови

У черговому епізоді нашого подкасту ми з Анною Гуменною, коучем особистого зростання, учасницею одного з наших проектів #coachtheukrainian говорили про те, як відбувається соціалізація та вибудовування нових знайомств українців у Швейцарії, а також про вивчення нових мов. Повну версію подкасту можна прослухати тут, а зараз пропоную головні висновки та цитати.

З самого початку нашої розмови, ми за Анною погодились, що швейцарці стримані, не дуже відкриті і не надто емоційні люди. Вони, звісно,  дуже виховані та  привітні, але знайти собі собі друзів, чи, хоча би, добрих приятелів серед них - досить важко. Про це говорять навіть ті іноземці, які живуть у Швейцарії роками. Місцеві неохоче пускають у коло свого близького спілкування інших людей. І це треба враховувати, прагнучи соціалізуватись.

Порада

Щоб уникнути відчуття ізольованості, варто звернути увагу на спільноти  експатів, яких у Швейцарії досить багато. Це відкриті, багатомовні і мультикультурні майданчики, долучення до яких дозволить розширити коло знайомств, знайти собі друзів та дізнаватися багато цікавого не лише про Швейцарію, а й про інші країни світу.

Вивчення мови як основа соціалізації

Щоб  інтегруватися у місцеву спільноту, необхідно знати мову країни, в якій мешкаєш. Це дуже важливо і для спілкування, і для працевлаштування, і  для успішної інтеграції, загалом. Тому тема опанування мови - завжди на першому місці для емігрантів. Анна поділилася своїм досвідом вивчення німецької, зокрема, розповіла і про внутрішній супротив та досвід його поступового подолання.

“Я вивчала німецьку і в школі, і в інституті, але зовсім нею не користувалася.

Тобто, у мене була певна база, але це не була розмовна база. Тому у Швейцарії я почала  відвідувати курси німецької, які тривали недовго, позаяк проводились на  волонтерських засадах. Потім  спробувала вчити мову самостійно, але не вийшло, бо  мені не вистачило дисципліни. А тепер я займаюся індивідуально з вчителем з України.  Я  хочу довести мову до рівня вільного спілкування. Інакше не можу. Але я  працюю і не встигаю ходити на курси, тож мій шлях - індивідуальні уроки. У цьому випадку є  можливість вибирати час, коли займатись. Звісно, перебуваючи  в мовному середовищі, вивчити мову набагато легше.  Коли в магазині, на ТБ, в транспорті ти оточена мовою, то все пришвидшується.  Я намагаюся спілкуватися в магазині німецькою, мені дуже хочеться перейти на англійську, але я себе примушую цього не робити. І маю зізнатися, що я мала чималий  супротив до вивчення німецької. Мене прямо дратувало все. Проте на якомусь етапі я зрозуміла, що мене дратує те, що я нічого не розумію, що коли  я хочу щось сказати тими словами, які хочу, в тому темпі, в якому хочу, я цього зробити не можу, бо  у мене недостатньо  словарного запасу і знань. Я усвідомила тоді, що  мені просто не хотілося вчити мову, мені хотілося її просто знати. Але вивчення мови - це труд. І будь-яка справа потребує часу і терпіння”.

Поради тим, хто прагне опанувати мову:

  • усвідомити, що мову все одно треба вчити, а для цього потрібні приділяти чимало зусиль; 
  • дати собі час на усвідомлення і прийняття;
  • вибрати такий темп і формат занять, який підійде саме вам;
  • робити маленькі кроки, якщо немає сил на великі, але обов'язково рухатись до мети. 

“Коли я почала займатися з вчителем, -  розповідає Анна, - то це було одне заняття на тиждень. Це дуже мало, але це був мій маленький крок-початок. Я досі маю лише один урок на тиждень, і я знаю, що коли заспокоюсь, тоді зроблю собі два заняття, щоб не перевантажувати себе. Це нормальний  поступовий шлях. Я розумію, що він мені  потрібен, аби трохи звикнути до того, що німецька є, її треба вивчати і нікуди я не подінусь. Але, все ж таки, я вважаю, що для того, аби прогрес був відчутний і я могла за щось себе похвалити, то треба вивчати мову кожного дня”.  

Я теж мушу зізнатись, що  з самого початку не приділяв вивченню французької достатньо уваги.  Я працюю англійською, все моє коло знайомих – це або українці, або іноземці, які спілкуються англійською. А відтак нагальної потреби вивчати французьку у  мене не було. У  мене вже досить довго лише побутовий рівень володіння мовою. Я так і не вивчив її на професійному рівні. Тобто я можу спілкуватися на дуже базовому рівні у магазинах, на  ринках,  адміністративних чи комунальних установах, але цього  недостатньо для роботи. І я дуже шкодую, що  на самому початку, коли можна було вчитися інтенсивно, я цього не зробив.

Зараз я розумію, що  треба щоденно приділяти одну-дві години на вивчення мови. І це як мінімум.  Ефективною є формула: скільки часу займаєшся на курсах чи з вчителем, стільки ж потрібно вчитися самостійно. 

Англійська як альтернатива

Чимало українців у Швейцарії приймають рішення вивчати англійську. Це не дуже далекоглядно з огляду на інтеграцію до місцевих середовищ, але у цьому є сенс. Позаяк англійська може стати в нагоді у багатьох країнах та навіть вдома, в Україні. Крім того, і в Швейцарії теж можна знайти роботу навіть з мінімальною англійською. Тож цей варіант може бути гарним компромісним рішенням. 

Хоча, звичайно, це досить індивідуально, і кожна людина має зробити свій власний вибір.

Як соціалізуватися без знання мови

Це також можливо. У Швейцарії  реально знайти роботу, не маючи високого рівня знання місцевої мови. Звичайно, це не робота в офісі, а щось простіше, проте варто скористатися такою можливістю. Це прискорить соціалізацію і вивчення мови, бо коли людина йде на роботу, то потрапляє у колектив, і тоді їй хочеться спілкуватися, розуміти, про що говорять колеги, а відтак, з’являється більше мотивації та можливостей вчити мову.

Щодо соціалізації, то багато чого залежить від особистих рис людини. Можна мати базовий рівень англійської, зовсім не знати місцевої, але успішно налагоджувати спілкування з місцевими.  Це про впевненість і бажання.

Крім того, є багато активностей, які не потребують знання мови. Скажімо,  хобі чи спорт. І це, до речі, одна з дуже потужних рис характеру швейцарців - вони всі чимось займаються. Існує багато спортивних асоціацій та обʼєднань за інтересами. Такі групові види спорту, як футбол, волейбол, або заняття типу трекінгу чи хайкінгу дають змогу потрапити у нове середовище та познайомитися з людьми, навіть якщо ви здатні обмінятися з ними лише кількома простими фразами.

Взагалі, у клубах за  інтересами люди  зближуються набагато швидше.

Не менш важливо не втрачати зв'язок  з українцями.  Варто знайти місцеві організації чи асоціації, де збираються  співвітчизники. Це дозволить не випадати з соціуму, не залишатись наодинці, знаходити людей, які емоційно і психологічно ближчі, ніж місцеві жителі. А ще це допомагає  підтримувати зв'язок з рідною країною. 

Наприклад, у франкомовній Швейцарії це організація Ukraine Reborn, з якою я активно співпрацюю.

Як впоратися з тиском

Багато людей, що опинилися в іншій країні, просто не розуміють, що робити, до кого звернутися, куди йти… На цьому етапі важливо не тиснути на себе, не вимагати від себе щось, що поки не виходить. Треба зробити невеличку паузу, трохи заспокоїтись, сповільнитися і дати собі час, щоб знайти відповіді. 

 Ми часто не даємо собі можливості впоратись з новими викликами природним шляхом, але це вкрай необхідно. Дуже важливо ставитись до себе з розумінням, прислуховуватись до себе… Найважче у цьому -  зловити себе в моменті, зрозуміти всі ці емоції. Потік думок швидко відносить нас деінде, а ми навіть не помічаємо цього.

Тому треба вчитися “ловити себе” в моменті, зупиняти, відчувати, ставити собі запитання. Коли зовсім розгубилися, то варто шукати допомогу у фахівця - коуча або психолога. Зараз існує багато коучингових ініціатив, які можуть допомогти, запрошую ззвертатись до мене, якщо потрібна порада.

Волонтерська діяльність  

Це ще один чудовий  спосіб соціалізації. Майже кожному місці є організація, асоціація, яка допомагає емігрантам у різноманітних аспектах життя. І туди варто приходити, щоб запропонувати свою допомогу.

Це, по-перше, не потребує знання мови, принаймні, на тому рівні, якого в нас ще немає. По-друге, надає можливість заводити знайомства не тільки з українцями, а й з іноземцями та місцевими волонтерами.  По-третє, волонтерство, взагалі,  надає сенс життю, бо допомагаючи іншим, ми, в якомусь сенсі, допомагаємо собі.

Сподіваюсь, що наш з Анною досвід і ці поради допоможуть українцям, що через війну опинилися в інших країнах, швидше соціалізуватись і знайти своє місце.  

Читайте Також

інтеграція

Як українцям інтегруватися в суспільство, не втрачаючи власну особистість?

Дмитро Мілащук, засновник платформи thEUkrainian (www.theukrainian.eu), співавтор подкасту “А шо, так було можна?”.

Більше про інтеграцію, читайте у моєму першому блозі. Там теж чимало корисних порад і інсайтів.

 

Fresh

Дивитися Далі

On our site we use cookies (and these are not cookies), which make it more convenient for each user. By visiting the pages of the site, you agree to our Privacy Policy. For more information on the Policy and what cookies are needed for and how you can stop collecting cookies, click here.

Ok