Швейцарія - країна, яку можна назвати своєрідною екологічною лабораторією світу, де створюються нові можливості для поліпшення стану довкілля на глобальному рівні. Україні ж варто вже зараз шукати рішення щодо відновлення усіх екосистем, що страждають і будуть страждати від бойових дій. 

Підтримка швейцарських науковців нам дуже потрібна. Тому ми вирішили поговорити з Жаном-Франсуа Рубен, професором зі Швейцарії, який тривалий час займається  дослідженням водних екосистем та  їх мешканців та пошуком рішень, які дозволять їх відновити. Жан-Франсуа консультував післявоєнні уряди країн колишньої Югославії з питань екології водних ресурсів. І зараз аналізує проекти по допомозі українським екологам. 

Враховуючи, що Жан-Франсуа є також засновником музею La Maison de la Rivier (Дім Річки) - надзвичайно цікавого екопростору, який знаходиться недалеко від Лозанни, у Толошена - ми відкриваємо серію матеріалів про збереження екосистеми розмовою саме з ним.  

Жан-Франсуа, Ви є співзасновником та головним ідеологом LA MAISON DE LA RIVIERE -  миле, унікальне місце, сповнене  енергії та життя. Як виникла ідея його створення?

Протягом тривалого часу я цікавився екосистемами річок, озер, струмків і риб, що їх населяють. Усе, насправді, почалося ще тоді, коли я був дитиною і захопився риболовлею. Згодом, мені пощастило працювати на багатьох річках та озерах, а одного разу я зустрів Жака Пікара, швейцарського вченого, який досліджував Безодню Челленджера (Challenger Deep) - найглибший ділянку світового океану. Врешті, я написав дисертацію про новий вид глибоководної риби, що мешкає у Женевському озері, який вимагав ретельного вивчення. Пізніше я поїхав до Швеції досліджувати форель, і саме там почав краще розуміти свою професію. Замість того, щоб вчитися у професорів в університеті,  я навчався у досвідчених рибалок, які ловили рибу роками, опираючись на знання, що сягали часів вікінгів. Вони навчили мене, як правильно працювати з течіями, аби риба могла йти природним шляхом. Повернувшись до Швейцарії, я вирішив і тут застосувати такий екологічний дослідницький підхід. 

Нам пощастило знайти військовий будинок, перетворений на музей старої зброї, зокрема гармат, попросити дозволу вивезти зброю і використати простір для створення музею  La Maison de la Rivier. В цьому місці ми хотіли зосередити зусилля на пошуку рішень для збереження річок, озер і риби. Це був початок 30-річної подорожі, яка триває і досі. Мені дивно думати, що я був одним із засновників, а тепер стаю старшим рік за роком разом з La Maison de la Rivière. При цьому дуже приємно бачити, як наша мрія мати хоча б одного-двох співробітників, реалізувалася у значно більшій команді, яка налічує вже 30 чоловік. Серед них багато молодих людей, що наполегливо присвячують себе допомозі природі. 

Чим займається команда LA MAISON DE LA RIVIERE?

Ми фокусуємось на трьох напрямках: дослідження риб та водоймів, відновлення водного середовища та екологічна освіта. Зокрема, пропонуємо курси для дітей, молоді та літніх людей і відповідаємо за управління природними ресурсами в Швейцарії. Ми також організовуємо дні народження й інші заходи у нашому Дому Ріки, які дозволяють людям взаємодіяти з природою у веселий та пізнавальний спосіб. Нарешті, ми маємо на меті показати природу та культуру регіону, як вони міцно переплетені і що неможливо говорити про одне, без іншого.  

Так, це дійсно унікальна історія. Ви - професор, але, окрім гарної кар’єри науковця, реалізували соціально важливий освітній проект, який допомагає людям різного віку усвідомити себе частиною природи.

Ви згадували, що вивчали форель. Чому турбота про неї важлива для всієї екосистеми?

Є багато різних видів тварин, з якими ми працюємо, деякі з них мають більшу популярність, ніж інші. Я особисто люблю всіх тварин, особливо риб, і я не думаю, що один вид важливіший за інший. Форель часто називають благородною рибою, але я не вірю, що він більш благородний, ніж, скажімо, коропи. Однак для рибалок і широкої громадськості родина лососевих має велике значення, оскільки це популярний об’єкт риболовлі. Проте найбільш важливим є усвідомлення, що для процвітання будь якого виду риби потрібне чисте середовище з достатньою кількістю кисню, що забезпечить нормальні умови для існування популяції. Коли ми його створюємо, скажімо, для форелі, це приносить користь не лише їй, а й багатьом іншим видам риб. 

Захоплює, як ми можемо застосувати знання, отримані при вивченні форелі, до інших видів риб. Ще краще те, що наші дослідження проводяться не просто заради досліджень чи публікацій у наукових журналах. Ми зосереджуємося на прикладних дослідженнях, тобто застосовуємо те, що ми вивчаємо, до реальних життєвих ситуацій і досягаємо відчутних змін. Наприклад, коли ми почали цю роботу 20-30 років тому, багато людей вважали, що єдиним способом зупинити зменшення популяції риб є їхнє розведення у спеціальних рибних фермах з подальшим заселенням ними водоймів. 

І хоча це іноді досить ефективно, однак цей підхід не є вдалим рішенням у довгостроковій перспективі.  Оскільки якщо зупинити процес зариблення водойм, то популяція різко скоротиться і згодом занепаде. А от зосередившись на поліпшенні навколишнього середовища зараз, ми можемо гарантувати довготривалий ефект, що матиме вплив на декілька наступних поколінь риб.  

Однак такий підхід складніший, ніж просто кидати рибу у воду. 

Ми щонайперше повинні вирішувати питання якості води, а це передбачає взаємодію з промисловими підприємствами, фермерами - усіма, хто використовує воду для своїх цілей. Хоча ми розуміємо їхні потреби, використання водних ресурсів таким чином не є нормальним для риб. Ці дискусії досить складні, оскільки крім екологічних, включають економічні та соціальні фактори. Як посередникам, нам потрібно довго переконувати людей підтримувати наші ідеї та мотивувати їх працювати над спільною метою.

З якими викликами керування середовищем існування стикається Швейцарія через глобальне потепління?

Вирішення питання управління середовищем існування стає дедалі складнішим через глобальне потепління. Прогнозується, що у Швейцарії кількість доступної води не зміниться, але іншим буде характер і розподіл опадів. Наразі дощі йдуть рівномірно протягом року, але в майбутньому будуть періоди сильних опадів, які чергуватимуться з періодами бездощів’я, особливо влітку. Це зробить управління водними ресурсами набагато складнішим процесом, бо виникатимуть конфлікти, оскільки фермери потребуватимуть води влітку, саме тоді, коли ми не зможемо її давати вдосталь. Тому нам потрібно зосередитися на питаннях глобального потепління та запропонувати різні стратегії, щоб мінімізувати зростання температури.

Швейцарія - маленька країна, і дехто може сумніватися, щодо нашої можливості глобального впливу, але для нас це не привід ігнорувати проблему. Є багато конкретних речей, які ми можемо зробити, щоб змінити ситуацію, хоч і в меншому масштабі.

Наприклад, ми можемо посадити дерева вздовж берегів річок, щоб забезпечити тінь. Це зменшує кількість тепла, яке поглинає вода, що приносить користь екосистемі. Крім того, ці дерева створюють середовище існування для птахів та тварин, мають естетичні переваги для людей. Хоча такі дії можуть здаватися незначними, з часом вони можуть мати серйозний вплив.  

Ми часто обговорювали з вами ситуацію в Україні. У час війни пріоритетом є, звісно, врятування життів та захист нашої землі. Але ми всі пов'язані через воду, повітря та міграцію тварин. А все це не має кордонів, тому  наслідки війни мають глобальний вплив у екологічній сфері. Ви маєте досвід консультування уряду Словенії у повоєнні часи та інших країн з питань політики водних ресурсів. 

Які експертні знання Швейцарії можуть бути впроваджені в Україні?

Щоб подбати про здоров’я струмка чи річки, ми повинні дивитися за їх межі й розглядати всю територію, на яку падають краплі води, що зрештою потрапляють у водойму. Ми щиро приймаємо українців,  усвідомлюємо серйозність проблем, з якими стикається ваша країна. Це складна ситуація, і нам дуже шкода, що все це відбувається.

Я вірю, що Швейцарія та Україна можуть працювати разом над вирішенням екологічних завдань. Звісно, під час воєнного конфлікту складно відправляти людей в Україну для вирішення проблеми забруднення води. Але потім ми можемо долучитися до  поліпшення якості води та стану водоймів, почати з очищення річок від відходів, як ми робили у Хорватії, де були небезпечні шахти. Потім ми могли б зосередитись на поліпшенні якості води, її кількості та укріпленні берегів, задля відновлення річок. Працювати  в зонах бойових дій, щоб допомогти рибним популяціям, дуже складна задача, проте у Швейцарії є можливість впливу.

Один з варіантів - запросити українських вчених, аби вони могли ознайомитися з нашими  методами роботи з водоймами та способами поліпшення стану довкілля.  А коли вони повернуться до України, Швейцарія зможе надавати додаткову допомогу. У нашій країні є багато природоохоронців, які можуть з співпрацювати з українськими колегами. Це може бути дуже корисно для України та її довкілля.

Зараз в Швейцарії тривають дискусії, чи правильно відправляти зброю або іншу допомогу в Україну. Поліпшення довкілля - це можливість підтримати без прямої участі в конфлікті. Швейцарський нейтралітет - складне питання, але ідея сприяння покращенню довкілля - ідеальний спосіб допомогти Україні. Концепція нейтралітету не має значення в цьому випадку. Ми просто пропонуємо посприяти дружній країні у її діях задля покращення довкілля, швидко, без додатковий обговорень і  будь-яких політичних наслідків. 

Одного разу ви сказали, що природа не пробачає. Можливо, у когось є ілюзії, що через певний час  кількість тварин  збільшиться. Але насправді це не так.

Справа в тім, що у зв'язку з глобальним потеплінням ми не можемо передбачити, які гени будуть необхідні для виживання. Тому важливо мати набір всіх можливих генів та сподіватися, що один з них буде правильним. Для забезпечення виживання популяції генетична різноманітність є вирішальною. А коли забруднення або війна знищує річку, і залишається лише кілька видів риб, вона буде дуже низькою. У таких випадках можна впровадити програми змішування риб з різних річок, щоб збільшити генетичну різноманітність та забезпечити найкращий результат з можливих. Такі програми вимагають значних зусиль і повинні бути реалізовані якомога швидше.

Люди в Європі можуть думати, що Україна дуже далеко, і її екологічні проблеми, спричинені війною, теж дуже далеко, що українці мають свої проблеми з довкіллям та наслідками війни, але тут, у Європі, ми дбаємо про природу…

Хоча деякі політичні партії можуть вважати, що Швейцарія не повинна втручатися в ситуацію в Україні, така позиція є помилковою. Наслідки того, що відбувається в Україні, можуть впливати на інші країни. Прикладом цього є Чорнобильська катастрофа, коли радіаційний вплив відчули далеко за межами України. Таким чином, важливо мислити глобально та допомагати іншим країнам поліпшити їхній екологічний стан.

Замість будувати стіни, треба сприяти створенню ліпших умов у них вдома. Ми можемо допомогти, надаючи знання, щоб уряди могли покращити становище своїх громадян, і потенційні біженці могли залишитися вдома. Хоча деякі люди, можливо, все ще хочуть приїхати сюди з економічних причин, є способи, якими ми можемо допомогти їм. Ділитися нашими знаннями - це найкраще, що ми можемо зробити.

Можна сказати, що Швейцарія є своєрідною екологічною лабораторією світу.

Так, у нас є певні навички та знання, якими ми можемо поділитися з іншими. Ми готові співпрацювати і допомагати людям у їхніх країнах покращувати довкілля. Ось як це має відбуватися. Мені особисто подобається жити у Швейцарії і я вважаю її найкращою країною, так само інші люди можуть мати прив'язаність до своєї країни. Тому ми повинні допомагати їм своїми знаннями та навичками.

Дякую. Світ дійсно стає все більш глобальним, але дуже маленьким і тісним у часи кризи. І коли усі так пов'язані  глобальним потеплінням, продовольчими проблемами тощо, ми повинні підтримувати один одного і припинити мислити лише в межах своїх кордонів. 

Ситуація в Україні, я впевнена, підштовхнула до іншого способу мислення, і багато умів будуть пропонувати нові рішення для спільних проблем, зокрема, екологічних.