Наступний учасник низки матеріалів про асоціації, які допомагають українцям, - Женевський осередок Українського товариства у Швейцарії (Geneva Branch of Ukrainian Society in Switzerland).
Українське Товариство у Швейцарії було офіційно засноване в 1945 році українцями, а також біженцями та студентами, багато з яких не змогли виїхати зі Швейцарії після Другої світової війни. Його метою було забезпечення місця для контактів між українцями, які проживають по всій Швейцарії, організація громадських заходів, підтримка та збереження української культури в діаспорі, інформування про українські питання та офіційне представництво своїх членів у громадському середовищі.
Женевський відділ УТШ був створений у вересні 2016 року як потреба мати громадську організацію, яка об’єднує українців у кантоні Женева. Головними напрямками роботи об’єднання стали культурний та освітній напрямки. Однак події 24 лютого 2022 року кардинально змінили роботу женевського осередку УТШ.
Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Женевський відділ товариства зосереджує свої зусилля навколо гуманітарної допомоги постраждалим від війни: українцям на Батьківщині та тим, хто тікає від війни. З початку повномасштабної війни російської федерації проти України команда осередку розгорнула збір коштів та гуманітарної допомоги, її транспортування до України, надає всебічну підтримку біженцям, організовує волонтерів на місцях й реалізує чимало важливих соціальних проєктів.
За цей рік Женевський відділ УТШ став вагомим політичним голосом української діаспори у Швейцарії. Солідарні, небайдужі, високо мотивовані – це про українців, які створили потужні волонтерські структури для допомоги своїм співвітчизникам. І разом з цим – презентують світові Україну як європейську країну талановитих, розумних, відважних, успішних і щирих людей.
Історія створення:
Сумчанка Оксана Кобзар виконує функції віце-президентки Женевського відділу УТШ та відповідає за public relations асоціації. Вона стояла у витоків осередку, адже живе у Швейцарії з 2008 року. Про те, як зародилося Женевське відділення УТШ, в інтерв’ю DestiNations розповіли засновниці організації – Оксана Кобзар та Інна Ахтирська.
Оксана Кобзар, Інна Ахтирська
- У 2008 році я знала в Женеві лише одного українця. Однак 30 листопада 2013 року після нічного розгону студентів на Майдані в Києві, дівчина Ліда запропонувала вийти українцям на площу. 1 грудня я прийшла на площу, де стояли сотні українців. Там ми всі перезнайомилися і з того часу у нас почалися нон-стоп майдани, - згадує Оксана. - Женева розташована у місце, де знаходяться всі важливі організації – ООН, недержавні організації, до яких за підтримкою можуть звертатися люди. Щоразу ми виходили з новими плакатами, з різними проблемами: анексія Криму, захоплення Донбасу та ін. Ми підіймали питання щодо захисту українців на Донбасі, щодо захисту прав полонених – тобто ті, які дійсно могли вирішити. Цими майданами займалась я, таким чином навколо об’єдналася група людей, з якими ми почали спілкуватися, дружити. У 2016 році приїхала Інна, і одразу почалась активна робота, до нас приєдналися інші люди.
Марина Номаненко (Association D), Надія Олареан, Інна Ахтирська
Керівниця Женевського відділення УТШ Інна Ахтирська родом з Харкова. Женева стала для неї домом у травні 2016 року. Ще до приїзду сюди активні українці запропонували Інні координувати діяльність української діаспори в Женеві.
- У мене працював чоловік і у нас був family relocation by company. Тому я мала вільний час для того, щоб рік нічим не займатися, крім удосконалення французької. До того ж я мала досвід створення освітніх програм Польща-Україна. І мені тема України була досить близькою, адже живучи за кордоном 10 років, я відчувала, що маю допомагати своїй Батьківщині на будь-якому полі: освітньому, мовному та ін. За десять років життя у Польщі я почувалася діаспорянкою. Тому мені запропонували створити Женевську філію Українського товариства у Швейцарії й очолити її, - розповіла Інна. - І так сталося, що одночасно створювалися такі філії у Цюріху, Базелі, але у кожного був свій напрямок діяльності.
Наприклад, в Базелі дівчата орієнтувалися більше на презентацію української національної кухні. Вони готували страви, які продавали на різноманітних ярмарках і виручені кошти перераховували на допомогу Україні. Натомість Женевський осередок УТШ взяв освітній і культурний напрямки, які були близькими Інні.
- Ми почали з проведення літературних вечорів Олеся Ільченка. У мене не було досвіду проведення мітингів, маніфестацій. Помаранчеву революцію я студенткою провела у США, на Майдані не була. А під час Революції Гідності я вже була в Женеві з новонародженою дитиною, тобто теж не брала участі у ній, - зазначила Інна. - Тоді мій чоловік був тут у відрядженні, ми жили як туристи, я працювала перекладачем на сайті Гордона й редагувала його англомовну версію, аби у закордонної публіки, посольства був інформаційний ресурс. Тобто я мала трохи освітянського й журналістського досвіду роботи.
Гуманітарна допомога для України
З 2016 року Інна Ахтирська, Оксана Кобзар та Олена Нескородь за підтримки президента УТШ Андрій Лужницького створили осередок УТШ в Женеві. Кістяк команди організації складають 14 людей, які працюють в декількох кантонах – Во, Фрібург, Валє. Важливо, що у Женевському відділенні УТШ немає одного лідера, всі учасники асоціації є ініціативною командою однодумців. І якщо хтось «випаде» з діяльності на два місяці, структура не зруйнується. У різні роки люди та їх активність змінювалась, але з початком повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України проєкт виріс в стабільний і потужний.
- До цього у нас були: культурні заходи, літературні вечори, День Незалежності України, родинний пікнік або свято Святого Миколая для дітей. Події відбувалися кілька разів на рік. А з початком повномасштабного вторгнення ми об’єдналися з асоціацією «Діти», яка зараз називається Association D - англійською розшифровується як diaspora, democracy, dialog, discussion, а для українців – добро, дім, діти. Наша співпраця вилилася у великий гуманітарний проєкт, - розповіла Інна. - Коли почалася повномасштабна війна, спочатку всі діяли хаотично, тому кожен взяв свій напрямок. Олена й Ільдар взяли на себе склади й транспорт. Оксана відповідає за медіакомунікацію. Я на себе взяла питання координації групи по маніфестаціям, на цей час я брала участь у подіях в Берні й Женеві. Основними нашими партнерами по маніфестаціям наразі є Free Ukraine та швейцарська асоціація Committee Ukraine. Ми не співпрацюємо з російськими асоціаціями.
Загалом організація покривала 12 галузевих напрямків роботи: медицина, освіта, мітинги та ін. А також допомогла у створенні інтеграційного проекту Ukraine Reborn для українців будь-якого віку, які приїхали до Швейцарії. Однак команда Женевського відділення УТШ сконцентрувалась на гуманітарній допомозі для України.
- Оксана з Сум, я - з Харкова, Олена - з Донецька, Марина - з Ялти, але її родина з-під Чернігова. Нам з Оксаною було найважче, коли наші міста почали бомбити, коли ми не могли зв’язатися з нашими родинами, - зазначила Інна. - Тоді від стресу я навіть ходити не могла – це позначилося на моєму здоров’ї. Однак я не взяла жодного вихідного чи лікарняного, адже мені потрібно було підтримувати зв'язок з реальністю, бо я була у стані шоку. Ми почали збирати кошти на рахунок Association D, аби відправити перші гуманітарні вантажі до України.
- У перші дні з початку повномасштабної війни нам вдалося зібрати настільки багато допомоги, що треба було шукати склади для її зберігання. Ми знайшли п’ять складів для збору допомоги. Перші відправлення були досить сумбурними щодо логістики, адже ми ніколи не займалися доставкою гуманітарних вантажів. Це були фактично шок-відправлення, - зазначила координаторка програми гуманітарної допомоги Женевського відділення УТШ Олена Нескородь. – Зараз ми працюємо за чіткою схемою, яку знає кожен працівник складу: зважувати, декларувати, моніторити, контролювати, звітувати. Від завантаження на складі до видачі гуманітарної допомоги в Україні проходить фактично три дні.
Олена наголосила, що команда Женевського відділення УТШ дуже вдячна швейцарцям, які з перших днів потужно підтримують Україну: від безкоштовного надання складів для збору гуманітарної допомоги, логістичної підтримки до масштабної гуманітарної – коли швейцарські лікарні передають медичне обладнання для українських медзакладів.
Політичний голос української діаспори
За цей рік Женевський осередок УТШ проявив себе не лише як гуманітарну організацію, а й як політичний голос української діаспори у Швейцарії. Яскравим підтвердженням цьому є численні мітинги на підтримку України у Женеві та інших кантонах.
- Коли тебе не знають, ніхто не дасть гроші. Нашими першими спонсорами були друзі пані Христини Батрух-Гаврилишин – заможні швейцарці, представники компаній, швейцарського бізнесу, які вірять лише особисто знайомій людині, - констатувала Інна. – Нас запросили на засідання одного з комітетів Почесного французького легіону, де ми розповіли про наш проєкт. Тоді нас почали підтримувати донатами від тисячі до 10 тисяч й більше. Це були наші перші спонсори - директор театру, круті адвокати, це були люди, відзначені почесними званнями, тобто вершки суспільства. Звичайно, це надало нам перші кошти, завдяки яким ми могли діяти. Бо без грошей діяльність неможлива.
Також організації допомагали знайомі, родичі, приятелі, колеги та їх кола спілкування, які почали донатити. На своїй роботі дівчата з команди Женевського відділення УТШ роздавали брошури, ставила бокси для збору донатів, люди приносили гуманітарну допомогу.
Кожен з команди осередку в рамках своєї професійної діяльності звертався до керівництва компаній з проханням щодо благодійних внесків на гуманітарну допомогу для України. Це може бути знижка на навчання для українців в університеті, прийом вільних слухачів або ж інша допомога.
Швейцарія – нація емпатів
- Швейцарці приносили гуманітарну допомогу до українського посольства – великими чорними пакетами був завалений двір. Однак посольство має іншу місію – дипломатичну, а для гуманітарних вантажів не мають ані місця, ані людей, - констатувала Інна. - Тому ми знайшли склади і взяли цю задачу на себе – у нас були побудовані гарні стосунки з посольством. Нам довірили, ми збирали, передавали, розвозили, ще й адресно доставляли – для швейцарців це дуже важливо.
Для Оксани Кобзар останній рік став особливо важливим, адже дуже змінив ставлення до людей. Вона відкрила для себе швейцарців як націю емпатів, які у скрутні часи розділили біль українців.
- До 24 лютого 2022 року це були просто люди, просто сусіди, яких я бачу щодня. Кажуть, що війна – це негативні емоції. Але з цією війною я дуже полюбила людей навколо себе. Такої мега підтримки від сусідів, колег, людей на вулиці я не очікувала, - наголосила Оксана. - Ти просто йдеш вулицею, назустріч тобі йде бабуся-швейцарка, яка питає, чи я з України, й просто пропонує обійнятися. І ми стоїмо посеред вулиці, обіймаємося і плачемо. Це щось неймовірне. Це була хвиля підтримки кожної людини – чи словом, чи грошима, чи речами. У мене дуже змінилося ставлення до швейцарців. Раніше я просто жила в країні, а зараз я люблю цей народ.
Крім того, попри проголошений швейцарський політичний нейтралітет, на переконання Оксани, серед мешканців цієї країни нейтралітету у ставленні до війни в Україні немає. Їх щирість у ставленні до українців проявляється у сентиментальних історіях допомоги, яку вони прагнуть передати через Женевське відділення УТШ.
Дізнаючись про воєнні події в Україні з новин, швейцарці з відкритими серцями приносили найнеобхідніші, на їхню думку, речі для українців. Одного разу дівчатам на склад поважна швейцарка принесла довгу норкову шубу, щоб передати в Україну тому, хто залишився без дому й потребував захисту від сильних морозів. Ці небайдужі люди хочуть не лише фізично обігріти українців, а й морально – своєю стійкою підтримкою у важкі часи.
При швейцарській нейтральності, це дуже озброєна країна. До нас приходили швейцарці, які пропонували подарувати свої бронежилети, однак це юридично неможливо, оскільки їх нейтральність, ставлення та поведінка під час війни в інших країнах прописана в законах. Вони не можуть допомагати військовим, - підкреслила Оксана. - Однак багато хто погоджується, що бути нейтральним в часи війни – це підтримувати агресора. У такі важкі часи не може бути сірої думки – ти або білий, або чорний. Ти підтримуєш одну сторону, середини немає.
Допомагати Україні - це внутрішній клич
Внутрішня мотивація команди осередку реалізувати потужні проєкти у величезних обсягах базується на особливостях української ментальності. За словами Оксани, українці відкриті й оптимально використовують допомогу.
- Українці просять вудку, а не рибку – це важливо. Українці хочуть працювати: вони просять допомогти створити мікробізнес, а не просто дати гроші. Діти просять допомогти з навчанням, стажуванням, - наголосила Оксана. - Я навчилася зі свого досвіду, що треба допомагати тільки тим, хто про це просить. Якщо ти приходиш зі своєю допомогою, а людина цього не очікує, не хоче твоєї допомоги, це мертвий проект. Допомагати Україні - це наш внутрішній клич. У Швейцарії в нас створилась спілка, осередок, де ми один одному допомагаємо. По краплі робить кожен, внаслідок чого й виходить великий проект.
Стратегічним напрямком розвитку Женевського відділення УТШ, попри вирішення оперативних завдань, Інна Ахтирська бачить передусім допомогу в реконструкції України після закінчення війни. І це – перспективне поле для діяльності об’єднання.
- Звичайно, всі чекають закінчення війни, всі хочуть допомагати реконструювати Україну. У нас є люди, які не виїхали з України, з ким ми постійно підтримуємо зв'язок. Ми знаємо, що робити далі. Потрібні гроші на відбудову зруйнованих шкіл, лікарень. Якщо кожна асоціація візьме по проєкту, це вже буде допомога, - підкреслила Інна. - Наразі пріоритет - гуманітарна допомога. Ми дуже слідкуємо за використанням благодійних коштів і звітуємо кожному донатору про їх витрату. Навіть якщо ця людина дала 10 франків – ми надсилаємо звіт. Скільки ми власних коштів вклали, поза касою, у гуманітарку – це неможливо порахувати. Це вже, як кажуть, знає лише Бог. Важливо, що все тримається не на грошах. Люди об’єднані однією ідеєю – коли люди хочуть допомагати Батьківщині. У цьому сила.
Реалізовані кейси. Мовою цифр:
Пожертвування від 380 фізичних осіб, компаній та фондів за рік - 786 609 швейцарських франків;
Гуманітарна допомога:
Придбано та доставлено до України - 1010 тон гуманітарної допомоги у 70 вантажівках;
Відкрито 20 пунктів збору, де 700+ волонтерів сортують, пакують і завантажують гуманітарну допомогу для відправки до України;
Доставлено 6 пікапів для допомоги в Україні.
Медична допомога:
23 обладнані карети швидкої допомоги доставлені в Суми, Харків, Чернігів, Київську область;
26% бюджету спрямовано на ліки, медичне обладнання для України;
445 наборів спеціалізованої першої допомоги, 270 джгутів, перев'язувальні, протиопікові та хірургічні матеріали доставлені в Україну;
2 спеціальні мікроавтобуси для дітей в інвалідних візках доставлені в Чернігів.
Освітня та інтеграційна допомога:
Відкриття Ge CARE Україна зі статусом EDUHUB, де відбулося 100+ майстер-класів, консультацій та освітніх програм для 2000 осіб;
Роздача гуманітарної допомоги в кантоні Женева та організація спецперевезень українських біженців;
14 стипендій для українських дітей в коледжах Леманії і Шампітт.
Контакти
Geneva Branch of Ukrainian Society in Switzerland
https://ukrainian-diaspora-geneva.ch/
e-mail: info@UkrainiansInGeneva.ch
+41 (0) 79 948 74 18
