У скандинавських сагах Єлизавету називають Еллісів. Саме звідти історики змогли отримати інформацію про давньоруську князівну, руку і серце котрої наполегливо домагався майбутній король Норвегії Гарольд, пізніше названий Суворим. Після його смерті, за однією з гіпотез, Єлизавета одружилася вдруге і стала королевою Данії.
Шлях до Норвезького престолу
Недарма Ярослава Мудрого, Великого руського князя і батька Єлизавети називали тестем Європи, до числа його вдалих дипломатичних підходів, що сприяли укріпленню Русі на міжнародній арені, входило і вміння укладати вигідні шлюби своїх дітей з представниками європейських королівських династій.
У Гарольда на момент сватання до Єлизавети було мало шансів стати її чоловіком. Він був вигнанцем з рідної землі та мав примарні перспективи на трон. Справа в тім, що його зведений брат конунг Олав Товстий (або Святий), був убитий, позаяк хрестив Норвегію вогнем і мечем, чим викликав загальне невдоволення в країні. Гарольд, поранений у тому же бою, утік. Згодом він опинився на службі при дворі Ярослава Мудрого, дружина якого - Інгігерда приходилася двоюрідною тіткою майбутньому королю Норвегії.
Норманські саги свідчать, що Гарольд, попри свій юний вік (а за деякими даними йому було лише 16 років) був сміливим полководцем і талановитим поетом. Проте «не мав держави для управління» та «багатства для викупу нареченої», а відтак, Ярослав не дозволив Єлизаветі одружуватися.
Щоб заслужити право на руку князівни, Гарольд вирушив до Константинополя і вступив вступив на службу до імператора, де здобув і славу, і багатство.
Сумуючи за коханою юний Гарольд написав 16 балад, відомих як «Станси Гарольда на честь Єлизавети Ярославни». Кожен вірш, що описує пригоди і досягнення славного лицаря, закінчується строфою: «А проте дівчина з руської країни, Що в короні сяє, Мене не приймає…» (переклад І. Франка).
Очевидячки, серце Єлизавети було впокорене поетичним хистом та коханням Гарольда, а здобутки і звитяги мужнього лицаря переконали її батька, що він достойна партія для його доньки, тож у 1044 р. шлюб Гарольда і Єлизавети було укладено.
Сага про Гарольда містить слова з пісні ісландського скальда Стува Сліпого, що присвячена Гарольду:
“Войовничий конунг Егда взяв собі ту дружину, яку він хотів. Йому випало багато золота і дочка конунга”.
Незабаром Гарольд включився в боротьбу за норвезький престол. В результаті вдалих військових союзів і підтримці своїх воїнів він врешті стає королем Норвегії, якою править впродовж 20 років.
Королева Норвегії і мати королеви
Прекрасна Еллісів, освічена і вольова, мала усі шанси стати знаковою постаттю в історії похмурої Скандинавії. Проте про неї залишилось мало згадок. Одна з причин в тому, що Гарольд, який так наполегливо домагався її руки та серця, по поверненню на батьківщину, вже у 1048 році, взяв собі другу дружину, яка народила йому двох синів.
У ту епоху постаті жінок, навіть королев, дуже часто в знаходилися в тіні їхніх чоловіків. Тож, на жаль, ми мало так мало знаємо про більшість з них.
Існує версія, що Єлизавета як християнка, не змирилася з вчинком чоловіка та переїхала у монастир, де займалася переписом літописів і вихованням дітей аж до смерті чоловіка.
Він загинув у 1066 році в битві з англійцями при Стамфорд Бриджі. Саги оповідають, що в той самий день і час, коли це трапилось, померла їхня з Еллісів дочка Марія.
Що було далі, точно невідомо. Але історики схиляються до версії, що у 1067 р. Еллісів вдруге вийшла заміж. Її обранцем став данський король Свен ІІ Естрідсен, а відтак київська князівна отримала другу корону - данську. Показово, що саме зі Свеном ІІ її перший чоловік - Гарольд Суворий воював протягом тривалого часу, намагаючись посісти престол Данії. Але стати королем цієї країни йому так і не вдалося, королевою стала його вдова.
Продовження історії
Дочка Єлизавети Інгігерда одружилася з данським принцем Олафом, який був сином того самого короля Свена II Эстридсена, дружиною якого ймовірно була її мати.
І якщо є певні сумніви щодо шлюбу Еллісів, то щодо Інгігерди інформації більше. Вона таки була королевою Данії. А після данського престолу на неї чекав ще й шведський, позаяк після Олафа у 1095 році Інгігерда одружилася зі шведським принцем Филиппом, який за десять років став королем Швеції. Таким чином, і онука Ярослава Мудрого мала дві корони.
Історія Єлизавети, як і багато історій визначних українців та українок, допомагають нам усім краще відчути давні зв’язки України та Європи та згадати ті часи, коли Київ та території, які він об’єднував, були частиною великої європейської спільноти.
