Сіквел охоплює події останніх восьми років в Україні та зібраний з великої кількості свідчень очевидців, інтерв'ю, нарізок із новин, а також кадрів зруйнованих українських міст. Робота вже отримала відзнаку на кінофестивалі у США та премію Фонду родини Бріццолара.

Свій перший документальний фільм про Україну Євген знімав під час Революції гідності 2013–2014-го. Та його робота була номінована на "Оскар" і "Еммі". 

Коли російські війська 24 лютого 2022 року вторглися на територію України, режисер уже планував, як документуватиме нинішні криваві події.

За його словами, він передбачав, що війна скоро станеться. Адже на це вказувало безліч факторів та дій диктатора Путіна та його режиму. Тому після широкомасштабного вторгнення Євген Афінієвський зорієнтував свою команду на якомога швидку роботу, щоб встигнути показати світу те зло, яке прийшло на територію України. Той жах, страждання та біль який принесли російські загарбники до мирних та квітучих українських міст.

У створенні фільму прийняли участь 43 оператори та 9 режисерів монтажу. Авторам фільму вдалося зняти більше сотні учасників цих жахливих подій. За декілька місяців безперервної роботи у найскладніших умовах Євген Афінеєвський зумів створити картину, яка показує не тільки нинішню російсько-українську війну, але й фактори, які стали причиною такого розвитку подій.

Прем’єра фільму «Свобода у вогні: боротьба України за свободу» відбулася на Венеційському кінофестивалі на початку вересня минулого року.

Після чергового показу ми отримали змогу поговорити з автором про його роботу, війну, подальшу боротьбу українського народу та допомогу цивілізованого світу.

Євген Афінеєвський — режисер, номінований на премії «Оскар» та «Еммі».

Популярність режисеру принесли публіцистичні документальні картини «Зима у вогні» про Євромайдан в Україні та «Сльози із Сирії» (CRIES FROM SYRIA) про громадянську війну в цій країні, а також  документальний фільм «Франческо» присвячений Папі Римському Франциску.

Восени 2015 року нагороджений відзнакою Президента України — хрестом Івана Мазепи.

Документальний фільм CRIES FROM SYRIA отримав нагороду за найкращу режисуру та номінацію на найкращий документальний фільм від Critics' Choice Documentary Awards. Євген Афінеєвський і його фільм було номіновано на премію IPA Satellite Awards за найкращий документальний фільм і найкращу пісню в документальному фільмі для PRAYERS FOR THIS WORLD у виконанні Шер. Премія Awards Circuit Community Awards номінувала його фільм як найкращий повнометражний документальний фільм 2017 року. Він отримав нагороду Courage Under Fire від Міжнародної асоціації документальних фільмів, номінацію на премію PGA та премію Humanitas і премію Cinema for Peace. Фільм CRIES FROM SYRIA отримав 4 номінації на "Еммі".

У 2020 році Catholics in Media Associates нагородила Євгена Афінеєвського премією CIMA Social Justice Award 2020. Того ж 2020 року, незважаючи на пандемію, він особисто показав прем’єру свого головного фільму «Франческо» на Римському міжнародному кінофестивалі, де був нагороджений престижною нагородою Kineo.

Євген побудував свою кінематографічну кар’єру на розповіді про конфлікт із перших вуст, навіть якщо це означає наражати на небезпеку власне життя. У 2016 році він був номінований на премії «Оскар» та «Еммі» за фільм «ЗИМА У ВОГНІ: БОРОТЬБА УКРАЇНИ ЗА СВОБОДУ», де детально розповідається про студентське повстання 2013 року, яке переросло у українську революцію. ЗИМА У ВОГНІ була офіційним відбірковим міжнародним кінофестивалем у Венеції та Телуриді. Він отримав премію People's Choice Award за найкращий документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі в Торонто та нагороду Телевізійної академії.

Війна набагато ближче

 - Євгене, ваша робота "Свобода у вогні: боротьба України за свободу" ("Freedom on fire") – не лише про жахи війни як такі. Це ще й маніфест-застереження для усього світу – якщо російсько-українська війна набере обертів, то зачепить увесь світ. Якщо Росія переможе, то інші держави будуть наступними. 

Так. Ця робота об’єднує українців з людьми з інших країн у боротьбі проти зла. Усі за кордонами України повинні усвідомити – те, що сталося, станеться й у інших країнах, якщо світ реально не об’єднається проти російської агресії. Для мене особисто нинішні події – початок Третьої світової війни. Кожне сторіччя несе нам якогось своєрідного диктатора. У 1812 році це був Наполеон, який хотів захопити всю Європу, і це ні до чого доброго не призвело. Потім був інший диктатор, який мав такі самі імперіалістичні плани у 1939-1945 роках. Це сторіччя нам принесло нового диктатора - Путіна. При цьому, ціна за такі помилки з кожним століттям дедалі зростає, адже зброя стає все сильнішою, і кількість жертв збільшується. На мій погляд, камера також вже давно стала зброєю. Тож я хочу заохотити людей переосмислити певні речі. Після останніх титрів цього фільму глядачі повинні зрозуміти, що жах, смерть та знищення міст прийдуть до інших країн зовсім скоро…якщо світ не об’єднається проти кривавої експансії путінської імперії Зла. Адже свобода України, це свобода всієї Європи та світу. 

Папа Франциск

Ваш попередній документальний фільм «Франческо» присвячений Папі Римському Франциску також мав успіх та був номінований на премію «Оскар».

Це була дуже цікава та необхідна особисто мені робота. Адже спілкування з такою людиной зцілює у прямому сенсі цього слова. Стосовно реакції Папи на війну, то він дуже переживає з приводу цієї трагедії та намагається допомогти як може. Наведу приклади. Вже на наступний день після вторгнення Франциск порушуючи всі протоколи та застереження особистої безпеки йде до російського посольства у Ватикані. Також понтифік приймав активну участь у звільненні захисників “Азовсталі”. Він особисто телефонував Путіну задля спасіння українських людей і саме за його втручання було організовано гуманітарні коридори. Він справжній друг України. Вражає також, що беручи участь у вирішенні найскладніших проблем, Папа Франциск демонструє величезну смиренність, мудрість та душевну щедрість. Це дуже велична людина.

Не дати забути про Україну

На ваш погляд, світова спільнота спроможна була не допустити цю війну?

Ви знаєте, працюючи над фільмом про події на Майдані у 2013-2014 роках я чітко розумів, що це лише початок. Росія історично проти вільної України, тому буде намагатися усіма засобами побороти її. Нажаль, на той час світ військову загрозу з боку Путіна чи то не побачив, чи просто не захотів це зробити. Тому допомога Україні запізнилася на декілька років, а Росія отримала можливість на велику війну. Якби тоді було надано реальну допомогу у військовому та політичному полі, а Путіну показали, що так робити не слід, то нічого цього не було б. А так тема анексії Криму та Донбасу з кожним роком ставала менш цікавою у світі, але ж сама війна все тліла та тліла. Так, її спалах 24 лютого був шоком, але не таким вже несподіваним. Після цього я зрозумів що на мені лежить велика відповідальність показати цю трагедію українського народу. Адже якщо світ і цього разу закриє очі на дії путінського режиму, то хвиля війни знищить не лише Україну, а й Європу. Росіяни вже багато разів обстрілювали ту ж таки Запорізьку атомну станцію, вибух на якій знищить багато країн. Це спільна відповідальність, людей, які можуть показати жахливу правду, щоб завтра не було запізно.

Ви сказали, що хотіли якомога швидше зробити цей фільм. Чому?

На мій погляд, війна відбувається не лише за територію, але й за розум людей. Ви ж бачите як російська пропаганда показує ті чи інші події. Вона вбиває людяність не гірше за ракети. Тому важливо було оперативно розповісти світу всю правду про цю війну. Я чітко розумів, пройде 2-3 місяці і події в Україні, які б трагічні вони не були, сходитимуть з головних екранів світових ЗМІ. Ми зробили так, щоб це не сталося, щоб у інших країнах знали про українську реальність сьогодні. Я намагаюсь донести людям те, що вони не можуть побачити чи почути. Збудувати такий собі місток між мамами, які читають молитву над своїми дітьми, щоб вони завтра проснулися живі та здорові після чергових варварських обстрілів та мамами, які спокійно дивляться на своє дитя у мирній країні за багато кілометрів від війни.

На ваш погляд, що треба зробити, щоб про Україну таки не забули, адже ця війна не скінчить у найближчий час?

Особисто я намагаюся запустити фільм "Свобода у вогні: боротьба України за свободу" ("Freedom on fire") у широкий прокат. Дуже важливо щоб його подивилася якомога більша кількість людей, а не лише дипломати чи політики. Я хочу зупинити цю війну, яка забирає десятки тисяч життів. Тому бажаю лише одного – щоб світ якомога більше побачив реалії війни в Україні, які б страшні вони не були та зробив усе можливе, щоб український народ переміг.

Зображення: сторінка Євгена Афінєєвського у Facebook