Наразі Україна стикається з небаченими викликами, а швейцарські партнери дуже чутливі до змін і прагнуть надавати реальну, конкретну допомогу там, де потрібно. Тож коло діяльності DECIDE збільшилось настільки, що усі ініціативи не вмістити у одному, навіть дуже великому матеріалі. Тож ми плануємо зробити їх декілька, а для початку пропонуємо зануритися у це надихальне інтерв’ю, аби дізнатися, які глобальні процеси відбуваються в Україні завдяки потужній підтримці Швейцарії і, можливо, долучитися до змін, позаяк, в тексті червоною ниткою проходить ідея згуртованості та єдності українців.

З чого почалася ваша співпраця зі швейцарськими партнерами?

Особисто я зі швейцарцями працюю з 2009 року. Ми починали ще на базі Національної академії державного управління при Президентові України. Ідея була в тому, аби прокачати державних службовців, місцеве самоврядування і школи, активізувати молодь, створити сприятливе середовище задля сталого розвитку та демократії.

Тобто це ваша ідея? Ви її народили?

Ми з командою не можемо ставити авторські права на цю ідею, бо вона вічна. Будь-яка демократична держава в світі хоче долучати громадян до життя громад. У нас велика команда однодумців і ми тісно працюємо зі швейцарським експертами з Цюріхського педагогічного університету, які власне в свій час розробили матеріали для освітян з демократії і прав людини, які ми адаптувати і багато років впроваджуємо в системі освіти.

У вас фокус на освіті?

Так, тому що освітяни в будь-якій громаді - найактивніша частина громадян, а школа -  центр всього. Особливо, якщо громада маленька. Там школа фактично охоплює всіх, позаяк, коли діти вчаться, цим цікавляться всі. Тай й більша частина громадян вчилися у цій же школі… Оця ідея розкачати і побудувати громадянське суспільство навколо школи - те, що нами рухає. Ми дивилися на всі проблеми знизу, власне, з освітнього закладу, з громади. Цей підхід у світі називається bottom-up, коли “з полів” приносиш ідеї на рівень державного управління та формулюєш рішення, базуючись на тому, що реально відбувається на місцях. Це такий дуже швейцарський спосіб мислення, насправді.

Швейцарія - гарний приклад такого підходу. Чи можемо ми взяти щось, аби втілити у себе?

Ну я тут, може, вас трошки розчарую, але насправді ми одразу розуміли, що не накладемо цю модель на українські реалії, вона просто не буде так працювати. Швейцарія, так склалося історично, багатонаціональна, федеративна держава, у неї зовсім інший державний устрій. Проте ідея прямої демократії, коли громадяни максимально долучаються до прийняття всіх рішень, може бути певним чином реалізована.
Стосовно питань управління освітою в громадах зокрема. Наприклад, у Швейцарії є такий дуже дієвий орган, як Піклувальна Рада. Створюється вона при місцевій раді й фактично приймає всі рішення, що стосуються матеріально-технічної бази освітніх закладів, прийому на роботу їхніх керівників тощо. Туди обирають громадян - лідерів думок, з бездоганною репутацією і великим рівнем поваги та довіри співгромадян. Ці люди мають слідкувати, як в школі все влаштовано, моніторити потреби, контролювати, як витрачаються кошти. Зауважу, що у Швейцарії на освіту виділяються великі бюджет, 30% фінансування (у нас це називається коштами з бюджету розвитку) - це безпосередньо гроші громади, а відтак, контроль за витратами вимагає високого рівня відповідальності.
Так от, ми пілотно створили піклувальні ради закладів освіти у 12 громадах України. Це консультативний орган при місцевих радах, який моніторить впровадження стратегії розвитку освіти громади, розвитку шкіл, вивчає потреби, стежить за використанням коштів, а це зазвичай близько 60% бюджетів громад. Спочатку ми стикалися з нерозумінням, навіщо ці піклувальні ради, коли є батьківські комітети, проте наразі вони вже створені, пілоти працюють.

Цікаво, що Швейцарія постійно у освітньому топі світу, а при цьому у них немає Міністерства освіти. Більшість рішень щодо освітнього процесу і життєдіяльності школи приймаються школою і громадою, менша частина - на рівні кантону. Наприклад, якщо громада відчуває, що рівень викладання математики недостатній, то може найняти сильного вчителя за власний рахунок. Вони в цьому абсолютно вільні, гнучкі та орієнтуються на конкретні освітні потреби. Навіть навчальну програму школа формує сама.

І ніяких типових програм?

Ніяких. Звісно, у вчителів є консультанти в педагогічному університеті, але там настільки висока довіра до вчителя, що він самостійно формує програму зі свого предмету. Це те, до чого йдемо і ми - до всіх видів автономії школи, зокрема, і до академічної. Україні для цього закладені всі законодавчі засади. Але переважна більшість шкіл поки не користується цим правом.

Оскільки у нас тільки в 2020 році утворилися всі громади, ми лише на початку шляху. Війна не сприяє, аби ми розвивали місцеве самоврядування, але, як часто було в українській історії, ми рухаємось всупереч обставинам. І якщо проїхатися Україною, то можна побачити, скільки всього вже змінилося. Реформа децентралізації, завдяки якій з населених пунктів утворилися територіальні громади, окрім повноважень від держави дозволила перерозподілити податки, які до 60 % яких повертаються на місця. Це дозволяє утримувати і розвивати матеріальну базу шкіл, садочків, позашкілля. Окрім того, громади почали отримувати субвенції, подавати проєкти у ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку), шукати інші джерела фінансування. І це призводить до досить осяжних змін.

І школи завжди в пріоритеті?

Громади дуже хочуть, аби їхні школи були відремонтовані, сучасні, щоби діти нормально вчилися у хорошому, безпечному місці. Перевага децентралізації в тому, що її основний принцип - принцип субсидіарності - означає наближеність послуг до споживача. І дуже важливо, що громада зараз дуже близько до влади, яка приймає рішення щодо освіти.

Важливо і природно…

Так. Не хтось у Києві приймає рішення, якою має бути школа, скажімо, у Макарівській громаді та визначає, що треба в ній відремонтувати, що, погодьтеся, абсурдно, а органи місцевого самоврядування, які знаходяться найближче до людей, з податків яких вони фінансуються.

Ви працюєте з обмеженим колом громад?

У нас є різні ініціативи. Глибинно, на комплексному рівні, ми працюємо з 20 територіальним громадами, чотири з них - у Луганській області - зараз в окупації.
Наша Попаснянська громада зруйнована вщент… Але всі вони залишаються нашими партнерами, ми продовжуємо співпрацю. Це насправді дуже щемна і чутлива для нас тема. Люди з громад зараз в різних місцях України та світу, але важливо, що школа їх досі об'єднує - багато дітей навчаються онлайн в рідній школі. Ми робили для них онлайн-курси, івенти, щоби підтримати їх та допомогти продовжувати спілкування один з одним. Минулого року збирали управлінців освітою у Львові на стратегічну сесію, аби зрозуміти, що будемо робити, коли їх рідні місця звільнять. Ми усі віримо, що це точно буде, а відтак, громади готуються відбудовувати все з нуля, аби знову бути разом. І ми бачимо, що після децентралізації, за короткий час, всі дуже згуртувались, відчули єдність.
В основі усіх наших ініціатив - ідея об'єднання заради розвитку.

Коли почався ваш проєкт DECIDE?

В лютому 2020 року, практично з початком пандемії Covid-19. У нас відразу виявився такий собі антикризовий проєкт для освіти. В той час, поки ми мали реєструватися, формувати команду, ми вже впроваджували перший напрям - антиковідну ініціативу.

Простір «SportDream» – один із учнівських проєктів в межах ШГБ. Галицька ТГ, Івано-Франківщина

Почали одразу випробування...

Ви знаєте, зараз зрозуміло, що це пішло на користь. Бо всі навчитися працювати онлайн. І натепер не треба їхати в громади, аби розбиратися у паперах та консультувати.

А тоді, на початку пандемії, ми долали оперативні виклики разом з Міністерством освіти. Швейцарські проєкти відомі тим, що дуже мобільні, швидко реагують на реальні потреби в тій країні, де працюють. Такі проєкти, як наш, мають на меті підсилити уряду у впровадженні реформ, сприяють розвитку місцевого самоврядування.
А відтак, вже в березні 2020 ми звернулись до МОН і запропонували партнерство, в результаті, запустили ініціативу «Вчимо і навчаємось на карантині». Це була відеокомунікація, бо всім не вистачало спілкування, ніхто не знав, що робити.

Потім створили сайт moncovidinfo. Це була одна сторінка, на якій розмістили інформацію про всі зміни в освітньому процесі, спричинені пандемією. На ньому була якась абсолютно фантастична кількість відвідувачів - більше мільйона за кілька тижнів.

Долучилися і до створення Всеукраїнської школи онлайн. Там було багато партнерів, але ми були першою організацією, яка погодилась на співпрацю. І зараз дуже пишаємось, що ВШО отримала багато нагород. Це таке українське ноу-хау.

Також ми разом з Міністерством освіти та освітньою платформою EdEra створили 3 онлайн-курси, про те, як працювати в умовах онлайн-навчання. І паралельно готувалися до другого етапу децентралізації.

В 2020 році в Україні після місцевих виборів утворилось 1469 територіальних громад, більшість з яких ніколи не управляла освітою. І наша першочергова задача була - допомогти їм створити відділ або управління освітою

Тоді ми вважали, що на це вистачить три місяці, але і наразі ми продовжуємо консультувати. Спочатку у нас було 20 експертів, а зараз - майже 80. І врешті, ми вирішили, що ми продовжимо кампанію та будемо надавати консультації, у відповідності з тими потребами, які виникають у громад і управлінців у процесі розвитку.

Найбільш інтенсивна робота стартувала після місцевих виборів. До того ми підготували всі порадники та відео, адже законодавство змінювалося, сформували команду, і в листопаді, запустили комунікаційну кампанію «Освіта в нових громадах від А до Я». Це управлінська освітня ініціатива для голів громад, їхніх заступників, керівників відділів освіти. В ній працюють юристи, фінансисти, комунікаційники, освітні управлінці, які з власного досвіду знають трудове законодавство та всі аспекти роботи органів місцевого самоврядування та закладів освіти. Зараз ми вже провели понад сотню вебінарів, але найбільш вагома частина нашої діяльності - консультативна. Наприклад, громади присилають нам документи, ми їх аналізуємо даємо поради щодо приведення їх до вимог законодавства, або допомагаємо у вирішенні якоїсь вузької проблеми.

Чи завжди знаходиться рішення?

Якщо ми бачимо, що в законодавстві ніяк не описано, як проблему вирішити, то пропонуємо партнерським міністерствам – Міністерство освіти і науки і Мінвідновлення - разом напрацювати зміни до законодавства. Також ми тісно співпрацюємо з Комітетом з питань освіти і науки та інновацій та Комітетом з питань організації державної влади

Наразі реформа децентралізації триває і паралельно йде реформа освіти. Тому змін дуже багато.

У якийсь момент ми побачили, що консультативно покриваємо всю Україну - 1411 громад з 1439.

Цю діяльність організовують українці, а як залучена Швейцарія?

Швейцарія - це наш партнер. Вона підтримує реформи комплексно. Не просто фінансує проєкт, а допомагає консультативно, забезпечує підтримку у його впровадженні. Підтримує конкретні кроки у впровадженні тих змін, які найбільш співвідносні з українськими реаліями.

Внаслідок реформи децентралізації громади отримали більше надходжень до місцевих бюджетів, але, відповідно, і багато повноважень, зокрема, і в сфері освіти. Під час війни громади стали надійним тилом - вони закривають дуже багато питань. Школи окрім того, що забезпечують освітній процес, ще організовують пункти незламності, відповідають за укриття… а у перші тижні війни приймали мільйони евакуйованих. Сьогодні ми підтримуємо громади з ремонтом укриттів та експертно. Але у перші місяці війни ми допомагали евакуйованим громадам відновлювати казначейське обслуговування, налагоджувати роботу в евакуації.

Були у нас і гуманітарні напрямки - ми закуповували все необхідне для центрів біженців, що були в школах на заході України. Також у нас з'явився і психологічний напрям, який зосереджений на психологічній допомозі управлінцям. Це люди, які приймають рішення і відповідальні за велику кількість людей, а відтак, знаходяться під великим тиском, і зазвичай, не вміють, або забувають турбуватися про себе.

Загалом, швейцарські партнери - дуже гнучкі. Вони швидко реагують на нові виклики, збільшують допомогу…

У вас є і проєкт про дитячі мрії. Розкажіть про це.

Кожна громада може скористатися інструментом, який називається "громадський бюджет" і виділити частину місцевого бюджету на реалізацію проєктів від громадян. Ми хотіли, донести інформацію про таку можливість у маленькі громади, на прикладі проєктів від шкільних команд. Задля цього виділили 14 млн гривень на втілення дитячих мрій. Шкільні команди писали проєкти, які мали на меті щось покращити у громаді. До них долучалися вчителі і батьки. Далі був хакатон, де діти ділилися своїми ідеями та обговорювали їх. Потім вони подавали проектні заявки спеціальну платформу, де голосували дорослі. Деякі громади проводили голосування у форматі симулятивної гри. Це відбувалося офлайн і було дуже схоже на виборчий процес, зі скриньками, бюлетенями, спостерігачами, комісією та виборчими дільницями. Дуже класно все вийшло. Діти отримували практичний досвід і розуміння, що вони своїми діями можуть щось змінити, вчилися проходити шлях від ідеї до результату, побачили, як громада працює і як все непросто, але можливо, коли прагнеш реалізувати свій задум. Бо спостерігати за владою легко, а коли ти в цьому процесі, то все по-іншому… Проте результат вартує всіх складнощів на шляху до його досягнення.

Щоправда, ми не встигли ці проєкти реалізувати до війни, але нещодавно ми разом з громадами вирішили, що дитячі мрії мають бути втілені. Діти дуже переживали з цього приводу, і це тривожило громади і нас. Насправді така діяльність відволікає дітей від війни і націлює на розвиток і відбудову.
Зараз ми продовжуємо проект, зокрема, запустили цю ініціативу в Чернігові.

І тут теж втілюється наша основна ідея - усі в громаді мають об'єднувалися навколо школи.

Ще один мій улюблений напрям Decide Summer Club - літні активності для дітей, де відбувається інтеграція, психологічна реабілітація, навчання, зокрема, демократії, правам людини, основам здорового харчування. У нас йде війна за можливість для України бути вільною і демократичною державою, і тому ми не можемо не говорити про ціннісні питання. Але окрім того велику увагу приділяємо і безпеці - громади залучають і ДСНС, розповідають про мінну безпеку тощо.

Ми витратили 15 мільйонів гривень швейцарської допомоги на обладнання для громад, але крім цього і провели тренінги для освітян, які організовували активності. Тільки цього року до ініціативи долучилися понад 800 вчителів, 250 волонтерів, які отримали наші сертифікати. Ми забезпечили громади всім необхідним: карематами, шатрами, безкаркасними меблями популярними книжками, яких точно нема в шкільних бібліотеках, шатрами, принтерами та канцтоварами, настільними іграми та іншим - все, що їм потрібно для організації літнього дозвілля для дітей, організували навчання для долучених освітян. А далі громади все організовують самі.

Ми віримо в громади, в те, що не треба за них все робити. Хочемо дати їм вудку, а вони зроблять для своїх дітей все самі. Адже вони вірять в свою молодь, як ніхто інший.
Наразі ця ініціатива дуже популярна в Україні. Заявки подали 430 громад, тому ми плануємо продовження в наступному році.

Також у нас є дуже цікавий курс, він називається «Навчаємося жити в громаді», який ми створили з нашими давніми партнерами і однодумцями з Цюріхського педагогічного університету. Це курс для учнів 8-9 класів, які вчать, як влаштовані громади, як вони управляються. Діти вивчають основи проектного менеджменту і, в результаті, розробляють свій проєкт. Ми заохочуємо громади виділяти кошти на запровадження таких дитячих ініціатив. Ми дуже прагнемо поширити його по всій Україні і наступного року запропонуємо навчання для всіх областей, а не лише для наших партнерських.

Крім того, ми разом з громадами та школами пишемо стратегії розвитку освіти. Знову ж таки, з залученням громади. Всі мають розуміти, яким будуть їхні школи і система освіти в цілому за 5-10 років. Це не ті документи, які лежатимуть десь на полиці, йдеться про працюючу стратегію, унікальну для кожної громади. До її створення долучилися всі, і це був дуже непростий процес, бо потрібно домовитись, знайти спільне, вибудувати дієву стратегію. Але коли ти долучаєшся до рішень, то береш на себе відповідальність за їх провадження.

Непроста трансформація...

Та, це трансформація, і вона демократична. Ми, наприклад, коли допомагали з розробкою шкільних стратегій, паралельно проводили тренінги, як будувати демократичну школу з дієвою демократією. Загалом, все дійсно дуже непросто, але саме таким є шлях до справжніх змін.

Швейцарія – це завжди про консенсус, максимальне долучення всіх та про особисту відповідальність кожного. Це саме та частка швейцарського досвіду, яку ми принесли в наші громади.

Ми з вами познайомилися на презентації проєкту DECIDE.Відбудова. Розкажете, як там справи?

Це зовсім новий наш напрям. Ми хочемо, аби Україна не просто відбудовувала зруйноване - звела нові стіни, а щоб все було краще, по-новому. Основна ідея - The Build Back Better - «Відбудувати краще, ніж було».

Ми провели складний відбір громад, адже заявок з 3-х областей - Чернігівської, Полтавської та Одеської було аж 108 від 86 громад. На першому етапі ми провели співбесіди, проаналізували заявки і відібрали 45 заявок, а згодом з них обрали 25 локацій у 20 громадах.
Наші будівельники, експерти поїхали у громади, щоб оглянути локації. Ми маємо на меті не тільки відремонтувати укриття, а зробити його безбарʼєрним, створити освітній хаб, коворкінг. І потрібна була експертна думка, наскільки це можливо в конкретних закладах. І за результатами цих візитів ми остаточно визначились з переможцями відбору.

Учнівський проєкт «Комфорт Таун РЕЛАКС». Визирська ТГ, Одещина

Мене надихнули ваші слова, що діти беруть участь в розробці цих проєктів.

Обов'язково. Дітям дуже цікаво самим придумати концепцію свого освітнього простору. Ми обговоримо проєкти в школах і громадах. Громади, до речі, готові долучатися, співфінансувати, а ми пропонуємо їм зібратися і разом щось робити для реалізації задуманого. Тобто сприяння згуртованості та залучення до участі - це ключовий елемент нашої роботи.

В наших укриттях будуть цифрові центри, аби діти мали доступ до інтернету, а відтак можливість долучитися до розвивальних навчальних курсів, активностей, буде простір для спілкування... І ми звичайно виконаємо всі норми ДСНС, укриття будуть інклюзивними - все відповідно до будівельних норм.

У рамках цього проєкту планується і відновлення роботи Бородянського інклюзивно-ресурсний центру…

Так. Коли в Україну приїздив президент Швейцарії Ігнасіо Касіс, він відвідав Бородянку. Швейцарія завжди прагне реально допомогти, там, де це найбільш потрібно, і ми вирішили, що треба відновити цей центр. Decide.Відбудова – це пілот. Ми взяли одну школу в зруйнованому регіоні - школа № 13 м.Чернігів та інклюзивно-ресурсний центр в Бородянці. Насправді, потреба в таких центрах шалена. На жаль, тільки статистика Бородянки свідчить про 30%-зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами - від заїкання та енурезу, до таких порушень, як РАС (розлади аутичного спектру). І це наслідки окупації. Нам потрібні такі центри на усіх деокупованих територіях і не тільки. Наразі ми співпрацюємо з подібним центром на заході України, де знаходяться евакуйовані діти.

У цьому теж потрібно багато змін. Скажімо, в Україні дуже мало психологів, реабілітологів, інших фахівців, які потрібні в інклюзивно-ресурсних центрах.

Тобто треба їх навчити?

Треба і навчання, і обладнання, і відбудова, і створення нових. Центр у Бородянці ми не тільки відбудуємо, швейцарське посольство уже закупило обладнання, ми долучили наших фахівців з інклюзії. Насправді, окупанти знищили і розграбували там все, причому навіть ті освітні матеріали, які дуже важко застосувати деінде, крім таких центрів. Тобто росіяни свідомо і планомірно нищили все, що було створено задля реабілітації дітей.
Але там дуже потужний і активний колектив, який робить все, аби відновити роботу

Швейцарська сторона бере безпосередню участь у проєктах?

Так, ми тісно співпрацюємо на різних рівнях і вони беруть участь у багатьох наших заходах. Вони взагалі дуже цінують роботу на місцях, часто відвідують територіальні громади, де працюють проєкти.

Якщо говорити про посольство Швейцарії, то ми з ними завжди в тісному контакті, обговорюємо, приймаємо рішення. Зміни в країні можуть вести і до зміни початкових планів, якщо це обґрунтовано та логічно.
Швейцарський уряд - за реальні дії та реальну допомогу Україні. Ми це дуже відчуваємо.

Раніше ми бачили свою функцію в експертній роботі, посиленні уряду, громад, підтримці освітян. Але зараз, коли освітня інфраструктура у багатьох громадах зруйнована, а подекуди, знищено абсолютно все, ми включилися в дуже масштабний процес відбудови. За підрахунками представленими на Lugano Recovery Conferenceна ще влітку 2022 році відбудову потрібно 750 мільярдів євро, з них - 5 мільярдів на освіту. Натепер ці цифри виросли в рази. А освіта – це та базова послуга, про доступ до неї говорять більшість українців, що виїхали. Важливою умовою для повернення є доступ до якісної і безпечної освіти. І ми зараз знаходимося на тому етапі, коли попри війну, маємо дуже швидко впровадити реформу, покращити якість і доступність освіти. У нас збільшується кількість людей з обмеженими можливостями, і нам потрібно не лише все відновлювати, а й багато перебудовувати. Сьогодні в Україну заходить значна фінансова допомога. І це наш шанс відновити зруйноване краще, ніж було, заради майбутнього українських дітей.

Якщо взяти Швейцарію, то з минулого літа вона збільшила допомогу в межах тільки нашого проєкту в чотири рази.
Наші швейцарські партнери, насправді, дуже вірять в Україну і прагнуть її підтримати.

Спільні цінності?

Так, наші цінності співпадають, це абсолютна правда.

І що цікаво, коли ми їм кажемо, що захоплюємося тим, яку демократію вони побудували, то вони відповідають, що ще не побудували, а продовжують це робити, оскільки її неможливо збудувати один раз і назавжди, це постійний процес.

Тож у цьому ми також близькі, позаяк теж будуємо демократію. Проте ми на початку шляху, а швейцарці просунулися трохи далі. 

Дуже дякую вам за розмову, впевнена, що не остання, позаяк ініціатив у вас значно більше, ніж може вмістити один матеріал.

Так, значно більше. Буду рада продовжити розмову.