Андрій Лужницький
- Народився 16 березня 1970 року в Філадельфії, штат Пенсильванія, США.
- Від 1990 року — проживає у Швейцарії, відтоді працював у Школі мистецтв та індустріальних професій у місті Фрібур
- Почесний консул України у Швейцарії
- Голова Українського Товариства
- Доктор університету Фрібурга
Наша розмова з паном Андрієм відбулася у затишному університетському кафе Фрібурга. Говорили про різні речі, але головна тема – війна в Україні та ставлення до неї у Швейцарії.
- Пане Андріє, якщо коротко, що собою представляє Українське Товариство у Швейцарії?
Серед основних завдань Товариства - налагодження контактів між українцями у цій мальовничій країні, поширення правдивої, а не перекрученої інформації про роль України у світовому контексті. Окрім того наша організація опікується збереженням та підтримкою української культури та мови, національних обрядів, традицій. Після початку російської агресії проти України Товариство взяло на себе ще й гуманітарну функцію, допомагаючи людям, які рятуючись від війни, знайшли тимчасовий притулок у Швейцарії, а також проводить боротьбу проти російської пропаганди, яка заполонила усю Європу. Адже тепер мова йде не лише про збереження української культурної та історичної спадщини чи презентації українства, а й про допомогу у захисті країни та її громадян. До початку війни ми організували мітинг у Цюріху щоб пояснити людям що саме зараз відбувається в Україні. Ми організовуємо конференції на зразок Українського Форуму та інші культурні заходи.
- Як у Швейцарії відносяться до російсько-української війни?
Треба розуміти, що Швейцарія, то нейтральна держава. Раніше тут повністю панувала точка зору, мовляв, ми нейтральні, а тому повинні слухати дві точки зору з того чи іншого питання. Це все звісно добре, але коли не йдеться про напад однієї країни на іншу з метою повного знищення її народу. А саме це зараз переслідує Росія в Україні. Тому я приводжу простий приклад. Одна людина каже, що світить сонце, а інша, що йде сніг. І перша, і друга виказують свою точку зору. Кому ж повірити? Можливо, потрібно просто вийти на двір та самому перевірити. Зі свого боку Товариство намагається змінити такий перебіг речей. І ви знаєте, це вдається. Ми проводимо зустрічі, публікуємо статті, просто спілкуємося з різними людьми, щоб донести свою позицію. Я ще не бачив раніше таких великих змін по відношенню до України. Зараз присутня велику кількість українських прапорів на вулицях та приватних подвір’ях, слів підтримки. Люди дійсно починають розуміти, що саме відбувається між Україною та Росією.
- Це все так, але ж російська пропаганда досить сильно працює у Європі, просуваючи необхідні для себе речі. Швейцарія не виключання.
Дійсно, це відчувається. Не тільки тут, але й у Німеччині, Австрії. Особливо це було видно на початку війни. Можна було не одноразово почути те, що мовляв, якщо ми нейтральні, то санкції вводити не повинні і не будемо. Ми разом з усіма українцями повинні працювати над тим, щоб змінювати такий підхід. І це вже стається. Можливо не так швидко якби хотілося, але треба мати більше терпіння та працювати задля цього.
- Для більшості людей у світі напад Росії на Україну 24 лютого став шоком. Як ви сприйняли цю звістку.
Особисто для мене це не стало одкровенням. Дії Росії все більше походили на приготування до повномасштабної війни. Головне для мене те, що вторгнення Росії на територію України скинуло маску з путінського режиму, і тепер весь світ може побачити його справжнє обличчя. Ту киплячу злість та лицемірство, яке панує у російському суспільстві. Замість того, щоб перетворити свою країну на кращу, росіяни на чолі з Путіним застосували насильство і смерть проти своїх сусідів, щоб чіплятися за історичні вигадки. Те, що зараз відбувається в Україні, має вирішальне значення не лише для українського народу, але й для всієї Європи і навіть світу. Тому ми й надалі повинні багато робити для нашої спільної перемоги.
- Діяльність українських організацій за кордоном значно пожвавилася після здобуття Україною Незалежності. Адже тоді здавалося, що ось саме зараз всі українці, і ті, хто живе на Батьківщині, і ті, хто за кордоном, об’єднавши зусилля покажуть світу усю красу та міць України та її народу. Та на напочатку цей процес йшов досить складно. Чи співпрацюєте ви з офіційними державними структурами України, наприклад, з посольством в Швейцарії?
У нас були різні часи взаємодії з посольством. Після здобуття Незалежності дипломати у своїй більшості залишилися ще радянської школи, а тому ставилися до таких організацій як наша з насторогою. Були й кумедні випадки з гірким присмаком. Так, наприклад, на одному з офіційних заходів, де зібрались посли багатьох країн, на питання про Україну відповідав не посол держави, а чомусь представник Росії. Змінилася ситуація після Помаранчевої Революції 2004 року. Відчувалося, що до влади прийшли дійсно проукраїнські сили. Саме після цього взаємодія з представниками посольства стала набагато кращою. Адже наша спільна ціль – показати що собою представляє Україна насправді. Ми почали проводити спільні концерти, конференції. Розпочалася більш активна співпраця саме з Україною. Ми зібрали кошти на 10 операцій для дітей з проблемами на серці для шпиталю у Харкові. Цю ініціативу ми реалізували під час святкового заходу нашого Товариства у найкращому готелі Берну – “ Bellevue ”.
- Ви працюєте над створенням координаційної ради українських організацій Швейцарії. Днями, а саме 4 лютого, відбулися збори за участю тих, хто планує увійти до цієї ради. Розкажіть про результати зустрічі.
Головна мета координаційної ради – об’єднатися та працювати разом, так простіше звертати увагу на свої питання у спілкуванні з офіційними структурами. І якщо ми будемо триматися разом, ми досягнемо набагато більших результатів. Нам потрібен один політичний голос, один громадський голос і один український голос. І тоді ми матимемо більший вплив на наших партнерів тут і на підтримку України, яка йде від усіх цих установ. Я думаю, Україна переможе тільки якщо ми будемо безкорисливими, а не егоїстичними. Саме це і привело всіх на це зібрання. Ми працюємо над створенням веб-сайту в якому зможемо включити всі організації людей, які беруть участь у допомозі українському народу. Наша задача - зробити наш голос гучним та потужними.
- Що планує Товариство реалізувати у найближчий час?
Стосовно життя Товариства, то працюємо над створенням шкільної ради – цей крок надасть можливість відкрити у Швейцарії українські школи. Діти будуть мати доступ до українських підручників. Навчальні заклади будуть легітимні, акредитовані за правилами кантонів. З цього питання ми вже в контакті з міністерством у Києві. Також ми й надалі будемо всіляко допомагати Україні та її народу до самої перемоги над ворогом.
Фото - Чарльз Еллена
