На платформі Destinations.ua ми часто говоримо про інтеграцію українців у світову, зокрема, швейцарську, спільноту. Наше завдання - з'єднувати людей та сприяти якісній комунікації між ними. І, звісно, іноземна мова - це перший спосіб її налагодити. Тому ця тема для нас дуже актуальна.
Аби допомогти українцям вивчити будь-яку іноземну мову на високому рівні, ми поспілкувалися з українським лінгвістом Сергієм Андрусенком, засновнимком Нейролінгвістичної Академії, розробником унікальної нейролінгвістичної методики вивчення іноземних мов, яка здатна полегшити процес навчання і допомогти опанувати будь-яку іноземну мову.
Сергію, чи можна швидко навчитися говорити іноземною мовою: французькою, німецькою, англійською? Як цьому сприяє ваша методика?
Зараз, уже після більш ніж півтора року війни в Україні і перебування в країнах, що надали прихисток, багато українців вже закінчили інтеграційні курси та навіть склали іспити з мови на А2,B1, або навіть B2 рівень.. Але при цьому більшість людей досі не можуть вільно спілкуватися, особливо коли справа стосується німецької чи французької мов, що мають досить складну граматичну структуру, відмінну від нашої. Виявляється, що інтеграційні курси допомогли скласти письмові іспити, але усне мовлення залишилося несформованим.
Моя методика дає змогу поставити саме усне мовлення. Причому з першого уроку, з першої хвилини заняття.
Ми займаємося тим, що формуємо структуру мови в голові, а не в зошиті і не за допомогою підручника. Дуже важливо, щоб людина опанувала цю структуру саме на рівні автоматичних рефлексів роботи мозку, без допомоги візуальних матеріалів.
У цю методику можна увійти, абсолютно не знаючи мову, тобто фактично з нуля, а можна, скажімо, після того, як склавши іспит на B2, маєте складнощі зі спілкуванням.
Звучить переконливо, але у чому секрет цієї нейролінгвістичної методики?
Методика заснована на останніх дослідженнях у галузі нейрофізіології мозку.
Наприклад, чи знаєте ви, що в новонародженої дитини 160 мільярдів вільних нейронів. І вони ніяк не пов'язані один з одним.
Для того, щоб дитина опанувала, наприклад, мову, вона починає ці нейрони пов'язувати. Будь-які навички, в тому числі й розмовні, це - нейронні зв'язки. І виявляється, що приблизно до 16 років половина цих нейронів помирає. Залишається тільки 80 мільярдів нейронів, що вже пов'язані тими навичками, які дитина опанувала до цього віку, і це, воістину, величезний обсяг. Ті нейрони, які були не пов'язані, зникають, їх більше немає, і таким чином, здатність до запам'ятовування різко знижується.
Це теж одна з проблем для вивчення іноземної мови: у нас немає вільних нейронів у дорослому віці. Пам'ять зникає фізіологічно.
Вивчення цих закономірностей роботи мозку, того, як він влаштований, привели мене до створення абсолютно нової, унікальної методики, яка дає змогу швидко оволодіти структурою мови на рівні створення нових нейронних зв'язків, і перезапустити мовленнєвий процесор іншою мовою.
Для цього потрібно посилити розуміння своєї власної граматики, тому що більшість із нас розмовляє рідними мовами - українською, руською, не аналізуючи граматики. Нам не спадає на думку сказати: "Верзтиму я зараз дієприкметниковий зворот".
Ми не думаємо, коли говоримо рідною мовою, який використовуємо час - майбутній, теперішній чи минулий, не аналізуємо, до якої частини мови належить це слово.
Тим часом це - дуже важливо для того, аби перезапустити мовний процесор іншою мовою. На жаль, більшість викладачів на інтеграційних курсах, це - носії тих
мов, які вам потрібно вивчити, вони не знають ні української, ні руськоі.
Кожна вправа, яка дається на наших заняттях, пов'язана з усвідомленням того, як ми це говоримо рідною мовою, з порівнянням, протиставленням і вибудовуванням
нових нейронних зв'язків іноземною мовою. І тому моя методика є дуже ефективною.
Розкажіть у двох словах, що це таке - мовленнєвий процесор?
Коротко - це здатність нашого мозку оформляти думки в слова і фрази. Мозку не важливо, якою мовою це робити. Тому будь-яку думку можна перекласти будь-якою мовою. Важливо тільки вибудувати відповідні нейронні зв'язки для кожної
мови. Цим ми й займаємося.
Наявні нині класичні методики навчання, зазвичай, не беруть до уваги природне обмеження, накладене природою: у нашій оперативній пам'яті (ОП) мозок
здатний утримувати щонайбільше чотири інтелектуальні об'єкти за одиницю часу.
Обсяг нашої оперативної пам'яті дуже залежить від емоційного стану.
Скажімо, ми не можемо втримати 7 цифр телефонного номера, нам доводиться ділити цю послідовність на 3 + 4. Так і слова - чотири слова ми ще можемо втримати в оперативній пам’яті, але більше ніяк не виходить. Якщо людина хвилюється, або не дуже добре почувається, ця кількість знижується до трьох або двох об'єктів.
Мова - це процес, який відбувається в оперативній пам'яті.
З довготривалої пам'яті ми завантажуємо слова, граматичну структуру і таким чином оформляємо свої думки в ті чи інші конструкції. І все це "збирається" в оперативній пам'яті.
Якщо не довести до автоматизму мовленнєві навички, то неможливо почати говорити. Мовлення - це завжди імпровізація. Ви не знаєте, що вам відповість співрозмовник, яка думка вам прийде в голову в наступний момент. Тому потрібно навчити мозок автоматично використовувати мовленнєві патерни, з яких складається наша мова, для того, щоб ви могли імпровізувати.
Моя розробка побудована так, щоб ми поступово, крок за кроком, маємо оволодіти всіма мовленнєвими патернами, які збудовані таким чином, аби можна було складати
правильні мовні структури, використовувати будь-які граматичні часи, не вдаючись до допомоги візуальних засобів, тому що наше усне мовлення і візуальне
сприйняття використовують різні відділи мозку.
Ось як! Чому, адже підручник - це візуальна інформація?
Візуальні відділи пам'яті більш потужні й більш давні, вони існують мільйони років, а мовленнєвий процесор набагато молодший. Йому, на думку вчених, близько 600 тисяч років, і природно, що для того щоб оволодіти мовою, потрібно працювати саме з цим відділом мозку. Коли ми беремо в руки підручник, або пишемо, то проходимо довший шлях, а нам потрібно скоротити дистанцію для того, щоб бути ефективнішими.
З іншого боку, дитина до п'яти років стає носієм мови. Але в п'ять років діти зазвичай не вміють ще читати, писати. Тим не менш, вони вміють правильно говорити, у них уже великий словниковий запас. Якщо батьки двомовні, то діти можуть бути білінгами - абсолютно вільно говорити двома мовами. У мене в практиці були і дітки, що говорили трьома. Коли тато англомовний, мама україномовна, бабуся, дідусь говорять, припустимо, казахською, дитина спокійно спілкується трьома мовами з усіма. Але при цьому вона не вміє ні читати, ні писати.
Потім вона йде до школи і, повністю опанувавши усну, вчиться письмовій рідної мові,. Чому ж ми повинні вчити іноземні мови, ставлячи, образно кажучи, віз поперед коня, починаючи з читання і письма, з підручника і зошита, коли ми ще не вміємо говорити?!
Природно, що це викликає складнощі, неприйняття, блоки в голові…
Це все призводить до того, що людина важко опановує іноземну мову. Тому я розробив таку методику, яка дає змогу відмовитися від підручника та письмових завдань, йти короткою прямою дорогою до результату, а результат - це вільно говорити.
Вчити іноземні мови можна комфортно
Це все звучить захоплююче. Але людям, які інтегруються в нову спільноту, починать життя спочатку, доводиться вирішувати величезну кількість складних життєвих питань, які забирають багато часу. Наскільки складна в освоєнні ваша методика, скільки вона потребує часу, чи існують домашні завдання та інші чинники стресу?
Коли ми приходимо до стоматолога, то в нас не викликає жодного здивування, що там ввічливий персонал, що лікар, насамперед, налаштований зробити відвідування клініки для вас комфортним, щоб вам хотілося туди прийти, що він пропонує різні види анестезії, і загалом, як правило, все проходить безболісно, зручно для пацієнта, аби ми йшли звідти задоволеними, з оновленими зубками. А ще ми щоразу стикаємось інноваціями, новими матеріалами, технологіями, фантастичним сучасним обладнанням.
Це ж стосується і нових гаджетів: технології весь час йдуть уперед, з'являються нові пристрої, які полегшують наше життя.
Але чомусь під час вивчення іноземних мов ми користуємося старою методикою - підручник, робочий зошит, домашні завдання, зубріння слів, картки тощо.
Моя методика дозволяє почуватися дуже комфортно і це важливо для того, щоб швидко опановувати мову, бо якщо людина почувається некомфортно на уроці, якщо їй важко, то її оперативна пам'ять, як я вже говорив, звужується з чотирьох об'єктів до двох, а ефективність падає в чотири рази. Тому це дуже важливо, як, скажімо, і на прийомі у хорошого стоматолога, почуватись комфортно.
Крім того, ми в нашій Нейрологістичній Академії вводимо повну заборону на домашні завдання на три місяці, тому що на них в людини часто немає часу. Більшість з них не встигають робити домашні завдання, а потім вони відчувають сором з цього приводу та дуже втомлюються. Але це і не має сенсу - під час виконання домашнього завдання не вмикається механізм із вбудовування того, що було на уроці, у нейронну карту мозку.
Що це за процес, як він працює?
Річ у тім, що наш мозок подібний до двотактного двигуна. Він може працювати або в режимі концентрації, або в режимі дифузії - вбудовування і консолідації завантаженої
інформації в мозок. Цей процес дуже важливий для ефективного навчання. І він здійснюється мозком самостійно, причому тоді, коли ми займаємося іншими справами - спілкуємося з друзями, готуємо, гуляємо, займаємося фітнесом тощо.
Це схоже на роботу паралельних процесорів комп'ютера Apple, які одночасно виконують кілька завдань.
Якщо ви будете робити домашнє завдання, тобто знову перемикатися в режим концентрації, то в мозку не залишиться часу для того, щоб цю інформацію вбудувати.
Тому я вважаю, що виконання домашніх завдань не тільки неефективне, воно приносить шкоду та емоційний дискомфорт.
За грамотно вибудуваної методики можна цілком відмовитися від них.
Наші учні починають помічати, що вже наприкінці другого тижня цей механізм вмикається, і мозок починає сам будувати фрази, складати їх у різні комбінації, грати ними. І ось уже починає працювати той самий режим імпровізації, про який я говорив.
Крім того, ми не використовуємо граматичні терміни на заняттях, тому що вони, по суті, потрібні лінгвістам для того, щоб вони спілкувалися один з одним. Коли ви розмовляєте рідною мовою, ви не згадуєте про граматику. А коли у вас є підручник, то ці сторінки потрібно чимось заповнити. От його і заповнюють цими термінами: Present Perfect Continuous, Past Perfect і Past Participle і Present Participle тощо.
Або, наприклад, таблиці, в яких зведені різні випадки. Якщо у вас є конкретна ситуація, вам не потрібно вибирати, ви маєте знати, що зараз ви йдете конкретно цією доріжкою.
Візуальна інформація подовжує час досягнення результату, але оскільки всі вже пройшли середню школу, інститути, університети, то у нас сформовані установки, що все має бути саме так: підручник, робочий зошит, домашні завдання. Це дає ілюзію того, що ви просуваєтеся на шляху оволодіння мовою, а насправді ви тупцюєте на місці. Ваші знання, ваші навички залишаються на папері. Коли ви опиняєтеся в конкретній мовленнєвій ситуації, у вас немає ні підручника, ні робочого зошита, вам нікуди подивитися, потрібно говорити, і це зовсім інший вид розумової діяльності.
Моя методика дає змогу за 100 годин комфортних занять без домашніх завдань і зубріння, освоїти всю структуру мови. Це рівнозначно двом томам класичних підручників із граматики. І на це, зазвичай, іде два роки. Ми ж можемо досягти цього за 100 годин.
Так, у нас при цьому не буде величезного словникового запасу, ми обмежуємося найнеобхіднішим вокабуляром - 2000 слів, достатнім для того, щоб почати спілкуватися, розуміти і формулювати свої думки, але при цьому робити це вільно,
користуючись усім спектром граматичної структури, не відчуваючи жодних незручностей і труднощів при вживанні граматики. Лише тоді, коли буде побудований, так би мовити, граматичний фундамент, коли у вас будуть стіни, перекриття, технічні комунікації, ви можете почати «декорувати» свій англійський, німецький, французький чи іспанський будинок.
І декорування відбувається дуже швидко, тому що якщо у вас немає фундаменту і коробки будівлі, то куди вішати декорації? Коли немає конструкції, тоді є лише велике звалище, з якого потрібно витягнути щось на Боже світло, а це - до біса важко.
Усе це звучить чудово, але я не зовсім повірила в те, що все-таки без підручників можна розібратися в мові. Переконайте мене в цьому.
Це на перший погляд звучить фантастично. Я викладаю мови 30 років і почав свою викладацьку діяльність із того, що видав власний підручник граматики. Він називався "Англійська мова. Формування мовленнєвих граматичних умінь".
Ідея була правильна, але виконання було неправильним. Це сталося на третьому році мого викладацького досвіду. Мені було 25 років, я був молодий і гарячий, і я дуже пишався цим своїм підручником, його було офіційно прийнято Міністерством. Але потім я зрозумів, що він не дуже ефективно вирішує завдання оволодіти мовою швидко. Я зрозумів, що щось тут не так, почав аналізувати.
Тоді я подумав: а як же діти, у них немає жодного підручника, і вони, тим не менш, оволодівають мовою. А як щодо того факту, що людство пише всього 3 тисячі років, а розмовляє щонайменше 600 тисяч років?
Ви тільки уявіть - 600 тисяч років і 3 тисячі років. Це різниця у 20 разів!
Значить ті відділи мозку, які відповідальні за читання і письмо, набагато слабкіші, ніж ті відділи, які відповідальні за усне мовлення. А коли не було підручників, люди ж усе одно вчили іноземні мови і вміли розмовляти ними. Як це було? Чому ми не беремо це до уваги?
Якщо ми говоримо про те, що всі люди оволоділи читанням і письмом, то це сталося не 3000 років тому, а набагато ближче до наших часів. Хто тоді вмів читати і писати? Ясна річ, тільки багаті люди, які могли дозволити собі читати книжки. Ми зараз не дуже розуміємо, як ми жили навіть у недалекому минулому, без книжок і підручників.
Та й по суті граматика виникла всього 500 років тому. До цього не було ніякої граматики. Це нова описова галузь знань. Розмовна мова - це не мова програмування: придумали правила, а потім за цими правилами стали говорити. Це ж було не так. Мова розвинулася самостійно, а потім уже прийшли лінгвісти, заснували таку науку, і стали використовувати ті чи інші граматичні терміни.
Тому, звісно, вчити іноземну мову за допомогою підручника, це - застарілий метод. Особливо тепер, коли ми почали розуміти, як працює наш мозок.
Ну добре, розкажіть, як проходять самі заняття?
Усі заняття проходять онлайн, це дає змогу уникнути витрат на дорогу, використовувати цифрові технології, електронні дошки, демонстрації, в тому числі, демонстрацію вимови.
Самі заняття схожі на захопливий фітнес, на якому ви виконуєте вправи під керівництвом досвідченого викладача-тренера. У вас немає підручників, робочих зошитів. І немає нічого штучного, механічного як, наприклад, вправ на розкриття дужок, заповнення прогалин у реченні правильними словами. Натомість вас постійно
стимулюють висловлювати думки іноземною мовою. І це дуже захоплююча справа!
У певній послідовності, над якою я працював багато років, ви опануєте всю структуру мови, причому за дуже короткий термін - усього 100 годин. Ця структура буде побудована у вигляді міцних нейронних зв'язків у вашому мозку, забути її неможливо. І на цій основі можна також швидко розширити словниковий запас.
Комунікації між людьми наразі дуже важливі. Для кожної людини персонально і для презентації країни на рівні, так би мовити, індивідуального амбасадора. Що, на Вашу думку, може це забезпечити, можливо це сучасний пристрій?
Річ у тім, що спілкування відбувається не тільки на рівні повітряних коливань, звукових хвиль, чим фактично є наша мова, воно відбувається на емоційному рівні.
Вас, наприклад, не візьмуть на роботу з якимось гаджетом. Тому що ви не можете повноцінно спілкуватися, використовуючи якісь гаджети.
Ви можете за їх допомогою перекласти текст для того, щоб зрозуміти і зробити зрозумілим текст для іншого, але у вас не може бути повноцінного спілкування, тому що гаджет позбавляє його усіх цих чинників, про які я сказав.
Тому гаджети, нові програми, додатки або боти це, звісно, непогано, і ми раді, що вони в нас з'являються. Але чому б не використати легкий прогресивний спосіб оволодіння усною мовою для того, щоб увімкнути всі механізми і відчинити собі всі двері спілкування?
Наразі володіння європейською мовою посилює голос України на міжнародній арені. Тривалий час Україна залишалася, так би мовити, Terra Incognita, незрозумілою європейській спільноті. Тепер ми маємо всі умови для того, щоб голос України став вагомим у Європі. І для цього нам потрібно якомога швидше опанувати щонайменше одну європейську мову.
Багато європейців володіють кількома мовами досить вільно. Візьміть, наприклад, Швейцарію, де люди абсолютно вільно говорять і німецькою, і французькою,
і італійською, і англійською, природно при цьому розмовляючи своїм діалектом.
Європейцям треба розповісти, чим сильна Україна, чим вона може бути корисною для Євросоюзу, розповісти про те, що це дуже високотехнологічна країна, а не тільки аграрний придаток, що там багато інтелектуальних продуктів, що українці цивілізовані й освічені, і дуже обізнані в багатьох галузях люди, що у нас в Україні найвища якість сервісу, чого, до речі, не вистачає в Європі, і так далі, і так далі.
Це все неможливо зробити за допомогою гаджетів. Ми повинні вміти спілкуватися, ми повинні мати свій голос у ЄС і тим самим показати європейським виборцям, чому Європа повинна допомагати Україні, чому зараз, у цей складний час, особливо важливо цю підтримку надавати і в жодному разі не кидати, а посилювати, а також інтегрувати Україну в Євросоюз.
