Зокрема Світлана долучилася до створення унікальної української школи у Берні, Молодіжної ліги, осередків українців у різних містах кантону, проєкту “Інтеграція мудрих” для підтримки літніх людей, і це ще не увесь список діяльності Світлани у складі асоціації.

Одна з місій DestiNation.ua - освітлювати успішний досвід інтеграції українців у Швейцарії та інформаційно підтримувати їх на цьому шляху, а відтак, ми поговорили зі Світланою про її адаптацію у Швейцарії та вражаючу діяльність асоціації USB.

Розкажіть, будь-ласка, про свою діяльність в Україні і як ви інтегрувалися у Швейцарії. Ваш досвід - дуже цінний, оскільки це приклад надзвичайно швидкої адаптації, враховуючи усі ваші активності тут.

Коли після початку війни я потрапила у Швейцарію, мені було трішки легше, ніж іншим. Коли в Україні ми розробили технологію створення розвивального освітнього середовища, то робили це на прикладі швейцарської системи освіти. За першою освітою я історик, а за другою - юрист, тому займалася особливостями конфедеративного устрою з погляду управлінської та юридичної системи. Знала, що у освіти Швейцарії існує загальний стандарт і загальна рамка, але, тим не менш, кожен навчальний заклад має індивідуальний підхід.

Щодо діяльності в Україні, то у мене протягом 15 років була своя школа. Також, можу з гордістю зазначити, що я, за українськими мірками, багатодітна мати - у мене четверо дітей. Тобто я і теоретик, і практик. Як я казала свого часу, у мене четверо своїх дітей і 350 любимчиків… Але так сталося, що впродовж 4 років щодо мене була достатньо серйозна рейдерська робота і 4 роки судової тяганини. Врешті-решт, мені довелось відмовитись від прав на школу. На жаль, після того, як я пішла, школа проіснувала лише рік, хоча залишала я її з кадровим складом у 70 осіб і 350 вихованців. Але у мене залишилися знання, досвід, бажання, вміння і навички працювати, тож потім я займалась культурними і освітніми проектами протягом трьох років. Деякі з них, до речі, і зараз просуваються, наскільки це можливо в нинішніх умовах. У цих проєктах акценти були на нашій зі швейцарцями історичній тотожності та особливостях, якими пронизане українське культурне та соціальне життя. На тому, що давало нам, українцям, надзвичайну стабільність. Ми такі живучі, попри все, тому що в нас були традиції ініціювання в певному соціальному, віковому, родинному статусі. Це дуже схоже з тим, як це роблять швейцарці. А відтак, навіть з історичного погляду у нас багато схожих форматів

Коли я потрапила у Швейцарію - без мови, без розуміння, що тут робити, я почала дуже активно освоюватись, мабуть, як і більшість українських жінок. Спочатку я зрозуміла, що можу надавати допомогу нашим і проводила інтеграційні зустрічі. Вони стосувались різних питань, як банальних побутових, так і юридичних, психологічних. Щодо останнього, то маю зазначити, що в період директорства у власній школі, я залучала до освітнього простору різноманітні системи виховання і стимулювання, а відтак, пройшла величезну школу психології за різними системами. Маю сертифікати працюючого психотерапевта. Тому розумію, що я роблю. Мені особисто більше всього подобається позитивна психотерапія Пезешкіана, я маю сертифікат його інституту. Також я добре вивчила напрям психосоматичних розладів, оскільки тривалий час працювала з дітьми. Я продовжую навчатися і зараз, тому що з'являються цікаві підходи, які я прагну освоїти. Наприклад, бачу, що з посттравматикою дуже добре працюють такі речі, як гіпнокоучинг, який поєднує в собі коучингові підходи і гіпноз, що дозволяє лаконічно і швидко виводити людину з ПТРС і давати їй стимул шукати ресурси.

Я досить щвидко я доєдналась до асоціації USB. Голова її правління - Олена Крилова, більше 30 рокіи живе у Швейцарії і має величезний досвід та фаховий бекграунд.
Олена займається міжнародним консалтингом у сфері соціальних питань, багато працювала з місіями Червоного Хреста та різними соціальними програмами.
Її рівень авторитету настільки високий, що, наприклад, цього року ми виграли тендер - нам довірили здійснили соціологічне дослідження серед українців. Центр змішаної імміграції ООН проводив його в трьох європейських столицях для того, щоб з'ясувати стратегію і тенденції, куди йдуть українці в Європі.
Були задіяні Варшава, Берлін і Берн. Саме бернське дослідження довірили нам, ми його провели та маємо з цього приводу дуже чітку інформацію. Зауважу, що Швейцарія тримається, в першу чергу, на об'єктивній статистиці, аналізі, колегіальному управлінні, зваженій думці та на виборності.

Чим займається асоціація?

Асоціація USB - достатньо осяжна за своєю діяльністю організація і має декілька напрямків роботи. Я очолюю напрямок освітніх, культурних та соціальних проєктів, діяльностей та активностей. З цікавих ініціатив, які ми втілили, одразу хочу назвати українську школу в Берні.

Для малечі в нас є адаптований курс, де вони займаються українською мовою, математикою, трішки пишуть, трішки рахують… але найголовніше, що через предметну діяльність — біологія, географія, фізика, економіка, вони отримують практичні кейси, завдяки яким знайомляться з тими навичками, що потрібні дітям в Швейцарії.

Що це за навички?

Помилятись, давати запит на підтримку, спілкуватись і висловлювати власну думку, розуміючи при цьому, що інша людина може думати інакше.
Розширювати свій емоційний спектр, фантазувати, вигадувати щось надзвичайне. Ставити питання… Багато всього. Ми бачимо дуже гарні результати, оскільки, діти таким чином проходять певний етап емоційної адаптації, починають розуміти, що емоції — це нормально, їх можна висловлювати, показувати, що можна робити те, що подобається тобі, враховуючи, звісно, кордони іншої особи. Також усвідомлюють, що нормально, коли щось не подобається, бо усі різні. Тобто в школі дуже багато цікавостей. Крім гарних результатів у дітей, дуже важливим показником для мене є те, що швейцарські донори залишились дуже задоволеними. Спочатку вони схвалили наш проєкт, надали первинне фінансування, а потім зробили проміжний контроль, як це зазвичай робиться в Швейцарії. В підсумку вони зазначили, що дуже раді, що з крихітних насінинок, які вони надали, виріс дуже гарний квітучий сад.
Крім школи, у нас є і напрямок роботи з підлітками та жіноча група емоційної гармонії та стабільності.

Це те, що ви встигли зробити протягом пів року?!

Так. Але крім цього, ми допомагали конкретним громадам і людям у прифронтовій зоні. Збирали кошти, задля чого влаштовували і благодійні концерти, різні зустрічі і реалізували декілька проєктів. На нашому сайті є інформація про це.
Окрім того, у нас є підписаний меморандум зі Спілкою українських підприємців, що є незалежною альтернативною нашій державі системою підтримки та координації управління бізнесом. Ми маємо на меті розвивати і цей напрямок, але для цього нам потрібен сильний координатор, якого ми наразі шукаємо.

Чи реалізовуєте ви якісь проєкти для молоді?

У нас є Молодіжна ліга, яку ми підтримуємо. Зараз наша молодь зайнялася важливою ініціативою - робити аудіогіди українською мовою для музеїв Берна. Студентам цікаво мати таку практику. Наразі у нас на виході проєкт з Бернським музеєм комунікацій, також є попередні домовленості з музеєм Пауля Клее, а ще ми дуже хочемо зробити аудіогід для для Бернського Мюнстера. Ця

робота фактично не вимагає коштів — ми можемо все дуже просто та швидко зробити.
Насправді, наша ініціатива дуже актуальна, оскільки ми часто водимо дітей у музеї і бачимо, що аудіогідів нашою мовою там нема. Для мене особисто було дуже неприємно, коли я прийшла у Мюнстер, там був, хай і коротенький, десятихвилинний, але аудіогід російською, а от українською нема і досі.

Я вважаю, що за рахунок таких молодіжних ініціатив ми зробимо набагато більше, ніж залучаючи адмінресурси. Зараз ми отримали листа, що начебто такий проєкт є у посольства, але ми розуміємо, що його реалізації ми можемо чекати дуже довго і не дочекатись. Тож краще це зробимо ми. У нас є велике бажання, і ми думаємо, що закриємо цю потребу досить швидко. Для нас це питання ідеї і якості, а не наших амбіцій. Просто це дуже важлива річ для всіх нас.

Крім того, наша Молодіжна ліга зараз разом з молоддю міста Берн розробляє проєкт «How to Bern \ Як це робиться в Берні?». Це дуже цікава ініцатива, і молодь вже активно в неї включилась. Ідея в тому, що швейцарці створюють канал, на якому вони дають інформацію про те, до яких активностей сьогодні можна долучитися. Скажімо, купання в Аарі. Наша молодь прагне це зробити, але їм потрібно, щоб хтось показав, як.
На каналі можуть бути будь-які пропозиції: піднятися на гору Гюнтен, відвідати котрийсь з ярмарків… дуже різні досвіди. Тобто це проєкт інформаційної підтримки. Поступово все буде нарощуватись, як сніжний ком. Молодь буде спілкуватись і адаптуватись.
Тут дуже активні і цікаві молоді люди, а нашим досить складно, оскільки вони не звикли, що молодь може бути такою безпечно активною. Ми ж знаємо реалії України і побоювання батьків.

Ще один напрям молодіжної діяльності - співпраця з Червоним Хрестом, оскільки там є низка цікавих молодіжних програм. В нас вже відбувся перший базовий тренінг для української молоді. Деякі вже отримали сертифікат догляду за дітьми певного віку - підлітки 15-17 років можуть приглядати за дитиною з 6 до 12 років, ходити з ними в кіно, в парк, організовувати прогулянки. Комусь довіряють, і це прописано в сертифікаті, навіть годувати дитину. У будь-якому разі, це можливість студентству та підліткам заробляти, бути свідомими і стабільними.

Ви організували й осередки українців у різних місцях. Розкажіть про це, будь-ласка.

Для мене це був зовсім новий експіріенс - створення осередків українців, самоорганізованих за швейцарським принципом. Все почалось з моїх інтеграційних зустрічей, які призвели до того, що з'явилась навеличка громада. На перших порах все були дещо хаотично— ми домовлялись, нам давали

приміщення і ми збирали людей. Наразі в рамках USB ми розробили систему, що дозволяє створювати осередки українців в різних місцях. На поточний момент маємо уже три. Ми їм допомагаємо оформитись юридично. І як тільки це стається, вони можуть співпрацювати з місцевими відділеннями ГМН (уточнити назву). Тобто ми даємо поштовх і вони починають рухатись.
В нас є дуже гарна громада в місті Шпіц, в Бургдорф, а зараз формується пакет
(громада там вже є) в місті Тун.

І ця ініціатива— наше дитя, яке ми народили, і воно вже починає діяти. Насправді, осередкам часто потрібні досить банальні речі. Скажімо, яким чином зібрати гроші, чи попросити якусь субсидію. В багатьох містах є програми для адаптації, але українці через мовний та ментально-адміністративний бар'єр, часто просто не можуть з цим працювати. Тож ми робимо такий невеличкий місточок, і далі воно вже рухається саме. І це дуже добре.
У кожного з осередків, в залежності від міста, є свої потреби і свої програми.

Які це можуть бути програми?

Наприклад, в Туні є дуже яскрава потреба - адаптація людей похилого віку. Ми називали цю програму «Інтеграція мудрих». Наші літні люди вже тут начебто стабілізувались, хочуть інтеграції, але все ще трохи побоюються. Але ми розуміємо, що якщо вони будуть сидіти по хатах, то будуть деградувати. Тож потрібно щось робити.

У Швейцарії є чимало активностей біля церков. А наші люди поважного віку - це радянське покоління, вони побоюються ходити у церкви. Тим паче, що мають український досвід, коли, як ми знаємо, були релігійні організації, що робили не надто добрі речі. Та й те, що це не православ'я, теж деяких зупиняє. Тобто, чимало бар'єрів
Ми зрозуміли, що програма “Інтеграція мудрих” дуже потрібна.

На нашу ініціативу дуже гарно відгукуються і соціальні служби, і громади, вони готові надавати приміщення та допомагати. Ми їх зацікавили аргументацією, що якщо не зайняти цих людей чимось корисним, то вони будуть ходити по лікарнях, а це дорожче для держави. Швейцарці завжди готові допомогти, якщо ініціатива оформлена в якусь зрозумілу їм форму.
І що дуже цікаво, таким чином це спільна активність бабусь, дідусів і онуків. Бо батьки, переважно мами, заклопотані, вони на роботі, вирішують багато питань, бігають, а бабусі і онуки відкривають один одного по-новому, виходять за межі кухні, де бабуся лишень хоче нагодувати, а тут вона ще молоденька і може побачити світ.

Тобто у нас дуже широкий шлях, яким ми можемо рухатись. Це дуже коротко про те, чим ми займаємось . Насправді, багато цікавого у нас є. Слухайте, у нас настільки багато співпадінь в цілях, в вже реалізованих проєктах, в мріях. Це дуже надихає.