Після закінчення середньої школи та отримання базової обов'язкової освіти, подібної до тієї, що українські діти отримують після 9 класу, швейцарські учні можуть піти, спрощено кажучи, двома шляхами:
- продовжити навчання в школі. У цьому випадку школярі навчаються в спеціальній середній школі, або у гімназії. А відтак, 9-класники, на основі розподілу на категорії, що відбувся в середній обов’язковій школі, про що ми говорили у першій колонці, та оцінюючи свої можливості й бажання, можуть продовжити навчання у школі задля отримання реальної технічної професії або ж націлено піти шляхом здобуття університетської освіти, обравши гімназію.
- навчання, що поєднує здобуття теоретичних знань та практику на підприємствах. Це, так зване, дуальне професійне навчання, щось подібне до наших закладів професійно-технічної освіти. По його закінченню студент отримує диплом та може одразу піти працювати. Але разом з тим більшість таких дипломів дозволяють здобувати потім і вищу освіту - професійний бакалаврат.
Читайте Також
Університети вищого рівня
Що стосується університетської освіти, то у Швейцарії лише два університети федерального рівня: Цюріх Політехніка і Лозанна Політехніка. Це найкращі виші країни і найтоповіша освіта. Якщо людина їх закінчила, то вона буде мати хорошу роботу завжди.
Крім того, є 10 кантональних університетів разом з університетами прикладних наук (включаючи, педагогічні). Вони також надають якісну освіту, проте трохи поступаються статусом першим двом.
Тут важливо окреслити один момент. Звісно, сам факт потрапляння до політехнічних університетів - це дуже добре. Але це не означає, що усі студенти отримають ступінь бакалавра. Приблизно п'ятдесят відсотків абітурієнтів не закінчують перший курс. У політехнічних федеральних університетах по-справжньому важко вчитися і нема такого поняття, як “перездача”. Тому на випадок відрахування, або невступу у державні виші, треба мати на увазі приватні навчальні заклади. Вони бувають дуже різні за ціною та якістю освіти. А відтак, треба уважно вибирати приватний виш, зважаючи на репутацію, акредитацію та програми.
Ті іноземці, які хочуть потрапити до федеральних політехнічних вузів, зазвичай, приїздять до країни у підлітковому віці та йдуть у так звані бордінг-школи - пансіони, де діти водночас живуть і навчаються. Після них вони можуть спробувати свої сили, вступаючи в топові університети. Але варто зважати на те, що абсолютна більшість навчальних програм проводиться мовою кантонів, англомовних дуже мало і на них великий конкурс. Тож з самого початку треба приділяти велику увагу вивченню французької чи німецької.
Щоб потрапити до університетів, потрібно скласти іспити. Державні школи запропонують лише федеральний Swiss Maturity іспит. Це найскладніші випробування, що включають іспити з 12 предметів. Приватні школи мають різні варіанти. Там можуть бути екзамени з 5-8 предметів.
Професійна освіта
Що стосується професійної освіти, то тут теж широкі можливості. Найбільш популярна у Швейцарії - дуальна освіта. В таких навчальних закладах діти не сидять лише у аудиторіях - левова частина навчальних годин витрачається на здобуття практичних навичок на профільних підприємствах. Якщо порівнювати, то, як я уже зазначала, тут можна провести аналогію з нашими технікумами та професійно-технічними училищами, але з більшою кількістю навчальних годин на виробництві. Мало того, у ПТО діти майже одразу починають заробляти.
Важлива ремарка: взагалі дуже багато підлітків у Швейцарії підробляють влітку - працюють на виноградниках чи деінде. Це не лише нормально, а й толерується суспільством. Підробляти можуть і студенти університетів, це не заборонено. Мало того, у деяких компаніях є власні навчальні програми для дітей. Наприклад, ЮВС-банк бере 15-16-річних випускників школи і потроху “виховує” собі працівників. Вирости від секретаря чи менеджера до директора за таких умов - абсолютно реально.
За певними професіями диплом про професійну освіту можна отримати і в школі, скажімо, у навчальних майстернях або в торгових чи інформаційних школах, а не лише в закладах профосвіти.
Профтехосвіта триває від двох до чотирьох років залежно від кількості предметів і складності професії, яку треба опанувати.
Вступ до закладів ПТО не потребує іспитів. Дітей приймають на основі результатів навчання в обов'язковій школі та співбесіди.
Після отримання професійних дипломів молоді люди мають можливість вступати до профільних вишів у таких галузях, як: технології, архітектура, науки про життя; природа, ландшафт і їжа; економіка та сфера послуг; дизайн і мистецтво; охорони здоров'я та соціальних питань. Вступ можливий, переважно, без додаткових умов. Хоча є певна категорія дипломів, які вимагають додатковий річний курс навчання та іспити задля вступу до вишів.
Що варто знати українським батькам?
Дуже важливо розуміти що, якщо ви хочете, аби дитина потрапила в державний університет у Швейцарії, то треба серйозно концентруватись на освіті. За потреби, йти у приватні школи, наймати репетиторів тощо. Загалом, діти мають прикладати чимало зусиль.
Також варто усвідомити, що якщо дитина не пішла в університет, а вступила у технікум, це не трагедія. Дитина буде з освітою і матиме хорошу роботу. Там дуже добре викладають.
Також наголошу, що українські діти зі статусом S прирівнені до швейцарських, але розбіжності у системах освіти призводять до того, що нашим дітям для вступу у виші потрібно вчитися впродовж більш тривалого часу. Скажімо так, наздоганяти програму. А підлітки 15-16 років, взагалі, мають практично нульові шанси потрапити до державного університету, позаяк не мають обов'язкової загальної освіти з усіма її особливостями. Проте з українським атестатом можна йти в приватні виші. Там вчитися легше та швидше.
Зокрема, українські діти після українського ЗНО, чи просто з українським атестатом, можуть йти в бізнес-школи. Навчання на бакалавра на будь-якій спеціальності у таких навчальних закладах триватиме три роки. А далі можна продовжити освіту, вступивши на магістратуру, яка може тривати від року до півтора (у різних закладах по різному). А от ступінь доктора можна отримати лише у федеральних політехнічних та кантональних університетах.
Важливий момент: державний університет може гарантувати робочі місця, а от після приватного навчального закладу треба самостійно шукати роботу. Звісно, гарні приватні виші винаймають коучів, які будуть розповідати, як правильно оформити і подати резюме, написати мотиваційний лист чи долучитися до стажування. Але ніхто не гарантує робоче місце.
Тут ще раз підкреслю, що у підборі приватних вузів треба дуже бути обережними. Дешеві, чи навіть середні за рівнем оплати виші, можуть видавати дипломи, з якими потім буде важко знайти роботу. Існує навіть шарлатанский освітній ринок. Українським батькам варто розуміти, що не всяка освіта в Швейцарії хороша. Тут дуже легко зареєструвати бізнес. І приватні виші інколи відривають люди, які в освіті нічого не розуміють.
І ще важливий момент. Швейцарія на державному рівні зацікавлена у підлітках. Це все - наслідок демографічної кризи. Тож може так статися, що українським дітям продовжать статус S, аби стимулювати залишатись та вчитись, а батькам - ні. Позаяк к Швейцарії батьки не обов'язково мають бути поряд з дитиною, коли та вчиться. А відтак, треба продумати, де і як ваш учень може продовжити навчання. Скажімо, у школі-пансіоні, або ви знайдете особу, що буде нести відповідальність за дитину до її 18 років.
Ціна питання
Державна вища освіта у Швейцарії практично безкоштовна. Скажімо, плата за рік навчання в федеральному чи кантональному університеті може варіюватися від 500 до 1,5-2 тисяч франків. Ці виші існують за рахунок державного чи кантонального бюджету.
А якщо ми говоримо про бізнес-школи, то навчання може коштувати від 9 до 20 тисяч на рік.
Звичайно, чимало приватних вишів роблять знижки. Для українців зі статусом S це може бути і 20%, і 30%, і 50% - у різних кантонах по-різному.
Взагалі, приватні виші - велика тема. Нещодавно ми з Дмитром Мілащуком записали подкаст, де ця тема обговорювалася більш широко. Раджу послухати.
