В чому особливості освітньої системи Швейцарії?
У Швейцарії є обов'язкова середня освіта, яку мають отримати 100 % населення. Її здобувають впродовж 11 років. До школи діти йдуть у чотири \ чотири з половиною роки. І десь в 15-16 вони вже мають обов'язкову швейцарську освіту.
Перший етап навчання - початкова школа, яка включає два роки базової освіти (це своєрідна школа-садок) і шість років власне початкової освіти.
Приблизно у 12 років відбувається розподіл учнів на три категорії. Саме тоді через іспити та висновки вчителів, багато в чому визначається подальший освітній шлях учнів. Хтось на цьому етапі потрапляє на “університетську стежку”, а хтось прямує до робітничої професії. Про це я детальніше розповім нижче.
Для тих, хто планує вступ у вищі навчальні заклади, необхідно пройти ще додаткову програму. Це щось середнє між нашим 10-12 класом та підготовчими курсами у виш. Там вони вивчають предмети, які в українських вузах опановують на першому та другому курсах. Після закінчення цього навчання, потрібно скласти іспити, за результатами яких дитина може вступати у різні виші. Таким чином, швейцарські діти потрапляють до вищого навчального закладу приблизно в 19 років і вже досить підготовленими.
Що стосується українських підлітків, які опинилися у Швейцарії у цьому ж таки віці 15-16 чи 17 років років, то вони не лише не мають розподілу на категорії, а й взагалі не отримали обов’язкову середню освіту, або ж не пройшли так звану “постобов'язкову”. А відтак, потрапити до державного університету - практично нереальне завдання. Це важливо зрозуміти українським батькам. Тим паче, що державні виші переважно викладають мовою кантону, англомовних програм дуже мало і на них великий конкурс.
Звісно, швейцарці пролонговують термін навчання для українських учнів, але наздогнати швейцарських дітей, пройти всі необхідні етапи у державних школах, майже неможливо. Тоді можна спробувати приватні школи, яких у Швейцарії досить багато. Там менше учнів, інтенсивні програми, більше уваги від учителів, тому більш реально підтягнути дітей до потрібного рівня. Звісно, якщо дозволяє вік дітей і є фінансова спроможність у батьків. Послугами приватних шкіл користуються і швейцарці, аби покращити результати дітей, а відтак, допомогти їм вступити у виші.
Щодо особливості організації навчання впродовж дня, то є моменти, які часто дивують українських батьків. Зокрема те, що між навчальними блоками є велика перерва - на дві години. І тоді батьки мають або забирати дитину, а потім приводити знову, або залишати на групу продовженого дня за окрему плату.
Після перерви діти вчаться з першої тридцяти \ другої до четвертої години. І батькам знову потрібно забирати дитину, або оплачувати групу продовженого дня після 16-ї години.
Послуга продовженого дня доступна лише для батьків, які працюють. Непрацюючим можуть запропонувати таку можливість тільки за умови, якщо є вільні місця. Мами, які шукають роботу, або ходять на курси, теж можуть залишати дітей. Однак це завжди платно і не входить в базові освітні послуги.
І ще один показовий момент, що буде корисним для розуміння ментальності швейцарців: діти з різних класів приходять і йдуть зі школи в різний час, аби не було скупчення ні перед школами, ні на дорогах. Це така виключно швейцарська ментальність - все організувати і впорядкувати. Тут навіть перерви між уроками для дітей різних класів заплановані у різний час, аби кожна дитина могла побавитись на дитячому майданчику.
Як організовано навчання в базовій і початковій школі
Перші два роки, у садочку-школі, дитина вивчає базові речі, виводить цифри та букви і чимало розважається. Це схоже на те, чим займаються і в українських дитячих садках. Там багато занять, що пов'язані з музикою і фізкультурою. Таке собі навчання-забава. Це природно, бо у віці до шести років ведучою є саме ігрова діяльність. Проте цікаво, що чимало швейцарських дітей в три-чотири роки уже читають. Це в них дуже органічно виходить.
Вчителі багато роблять для того, щоб діти любили школу. Але, водночас, вже на цьому етапі учнів привчають до дисципліни: вони приходять у конкретний час, мають розпорядок дня та звикають жити за швейцарським годинником. Причому, чим старша дитина, тим раніше вона щодня приходить до школи. Спочатку це восьма тридцять\восьма сорок ранку, а потім - сьома сорок п'ять.
З 6-річного віку діти вчаться у початковій школі впродовж 6 років, де вони опановують основну програму, вчаться бути дисциплінованими та відповідальними. Далі на них чекають іспити, розподіл на категорії і перехід у середню обов'язкову школу.
Які особливості навчання у середній школі
Туди діти потрапляють приблизно у 12 років. І вчителі, спираючись на чіткі критерії, проводять розподіл учнів на категорії.
Перша - найрозумніші діти, в яких немає проблем з навчанням і поведінкою. Вони в майбутньому зможуть йти до університетів та інститутів.
Друга категорія - це діти, у яких є певні проблеми з оцінками та / або поведінкою. Для таких дітей батьки можуть наймати репетиторів, щоб підтягнути знання, а також поліпшувати дисципліну, і тоді у них з'явиться можливість перейти до першої категорії.
Третя – це, умовно кажучи, робочий клас. Вони не будуть отримувати вищу освіту, можуть взагалі після школи більше не вчитися. І це абсолютно нормально, позаяк усі професії потрібні й важливі: у суспільстві хтось має надавати і різні послуги, працювати прибиральниками, виконувати безліч важливих робіт. З цього рівня потрапити у першу категорію в рамках державної школи неможливо. За бажанням, можна перейти у приватну і там намагатися все надолужити.
Хочу наголосити, що крім успіхів з усіх предметів, обов'язково зважають і на поведінку. Нерідко буває, що дуже розумна дитина потрапляє до другої категорії саме через погану дисципліну. Це теж важливо для розуміння менталітету швейцарців та особливостей освітньої системи.
У середній школі неуспішних дітей можуть залишати на другий рік. Буває так. що залишають пів класу. Але трапляється і навпаки, коли талановиті діти “перестрибують” класи і закінчують школу раніше, якщо, звісно, хочуть.
Що відбувається після закінчення 11 років обов’язкової освіти
Тут існує чимало варіантів, які залежать від рівня підготовки дитини, її інтересів, можливостей батьків.
Як я вже згадувала, для дітей, які планують отримувати вищу освіту, існують обов'язкові програми для підготовки до неї - Swiss Maturity. Це може бути і державна програма, яка триває 3-4 роки, а можуть бути і приватні, які, зазвичай, тривають 2 роки. Випускники державних шкіл складають іспит з 12 предметів. Зазначу, що це дуже важкі програми і непрості іспити, але їхні результати - це пропуск у різні вузи та широкі освітні можливості. Приватні програми завершуються меншою кількістю іспитів, їх, переважно, шість. Після них можна потрапити до конкретних вишів, позаяк в учнів є змога обрати лише ті предмети, які потрібні до вступу на заздалегідь обрані напрямки.
Після обов'язкової освіти діти також можуть отримувати професійну, як в межах школи, так і в закладах профтехосвіти. Після профосвіти люди мають змогу йти працювати за фахом, або ж продовжувати навчання чи то у вищих професійних навчальних закладах, чи у вищих профтехшколах.
Тема організації вищої освіти - досить складна та об'ємна і про неї ми поговоримо у наступній колонці
